Сирія для Росії: сфера впливу чи новий Афганістан
Сирія для Росії: сфера впливу чи новий Афганістан
- 1 жовтня 2015
Image copyright
Reuters
У середу російська Рада Федерації дала згоду на використання військово-повітряних сил Росії на території Сирії. Такий запит вніс президент Володимир Путін.
За словами голови його адміністрації Сергія Іванова, сирійський лідер Башар Асад сам звернувся до Путіна з проханням про військову допомогу.
Раніше Москва заявляла, що втручання Росії спрямоване виключно на боротьбу з радикалами з “Ісламської держави”. Міжнародна коаліція на чолі зі США вже рік завдає ударів по позиціях угруповання, але поки що без значних результатів.
Чи є у ВПС Росії можливості, яких немає у авіації США? Чи тільки “ІД” стане мішенню російської авіації? Що буде з нещодавно побудованою російською військовою базою в Латакії на північному заході Сирії? І що взагалі чекає на Сирію за нової ситуації?
Із цими запитаннями Російська служба Бі-Бі-Сі звернулася до західних експертів.
Ігор Сутягін, Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень:
Технічних переваг російської авіації над американською, так само як і над англійською, французькою, йорданською і саудівською загалом немає.
Літаки приблизно такі ж, засоби ураження трохи менш точні, засоби розвідки трохи менш ефективні. Досвіду польотів над гористо-пустельною місцевістю, якщо порівнювати з саудівцями або йорданцями, значно менше. Бойові якості, в принципі, порівнянні.
Американцям Росія потрібна не зі своєю авіацією. Від неї очікують, що вона натисне на Асада, аби він припинив використовувати бочкові бомби проти цивільного населення.
Складно уявити, що сирійці уникнуть спокуси вказати на цілі, які турбують саме їхІгор Сутягін
Ось чого чекають від Росії – політичного впливу, аж ніяк не бомб. У цьому цінність Росії. Вона може розмовляти з Асадом, і він, можливо, буде до неї дослухатися. Тому Росію запрошують вступити в коаліцію. Але якщо вона при цьому готова виставити 32 літаки, то чому б ні.
Що ж до того, кого російські ВПС будуть бомбити. Крім “ІД”, там є ще кілька угруповань, які в очах усього світу є терористичними, тому бомбити їх буде виправдано. Але у Росії в цьому регіоні немає достатньо ефективних засобів розвідки.
Якщо в американців є союзники, хоча би в особі помірної опозиції, які можуть, зрештою, підсвітити лазером цілі, особливо якщо в їхніх рядах перебувають якісь західні спецназівці, то Росія таких людей майже не має. Тому неминуче доведеться багато в чому покладатися на розвідку, надану сирійською стороною.
Складно уявити, що сирійці уникнуть спокуси вказати на цілі, які турбують саме їх. Крім того, враховуючи, що Росія ставить завдання врятувати Асада (хоча це другорядне завдання, головне, на мій погляд, – підняти престиж Путіна), якщо буде якесь просування в його бік, я думаю, віддадуть прямий наказ бомбити сирійську опозицію.
І до питання про те, що буде з російською військовою базою після виконання місії. Кремль хоче облаштуватися в Сирії надовго. Це унікальна можливість, якої, по суті, Радянський Союз і Росія в цьому регіоні ніколи не мали. Одна справа – надіслати п’яту ескадру в Середземномор’я: три корвети, два фрегати, один крейсер. І зовсім інша – те саме плюс ескадрилья морських бомбардувальників.
Доповнити морську базу військово-повітряною – дуже заманливо, це розширює можливості діяти в цьому регіоні. Тому, я підозрюю, бажання залишитися там є практично непереборним.
Джонатан Еяль, директор міжнародних програм RUSI:
Зараз є така установка, що боротьба з радикалами “Ісламської держави” – в інтересах усього людства і всі повинні зробити свій внесок. Насправді ж військове втручання Росії в сирійські справи лише ускладнять ситуацію.
По-перше, приклад міжнародної коаліції вже показав, що самою лише авіацією проблеми не розв’язати. По-друге, зовсім не зрозуміло, що російський президент має на увазі, коли каже про цілі. По кому конкретно він збирається завдавати ударів? По всіх опонентах режиму Асада? Очевидно, що в такій ситуації сирійська опозиція опиняється в небезпеці.
При цьому кілька днів тому в Нью-Йорку Путін визнав, що деякі сегменти опозиції слід теж запросити до діалогу. Чи означає це, що росіяни частково визнають опозицію легітимною? Незрозуміло.
Зрозуміло одне – якщо наліпити ярлик “терорист” на всіх, хто виступає за повалення Асада, – це не лише не наблизить нас до розв’язання конфлікту, а й не вигідне для Росії з точки зору її довгострокових планів на Близькому Сході.
Image copyright
AP
Немає жодних сумнівів – і це виявляється з послідовності дій Кремля, – що Росія має намір закріпитися в Сирії надовго. Я думаю, що кілька років тому Москва запланувала отримати військову базу в східній частині Середземного моря, і сирійський конфлікт дуже посприяв здійсненню цього плану.
За умов тотальної війни наявність своєї бази в конфліктному регіоні можна представити як необхідність для зміцнення міжнародної безпеки. В цілому, такий розклад цілком може бути прийнятий Заходом – питання лише в тому, яку Сирію уявляє собі в майбутньому Росія і чи збігається це з баченням інших країн Близького Сходу.
Затяжну військову кампанію в Сирії Росія, я думаю, не потягне, особливо маючи війська на сході УкраїниДжонатан Еяль
Проблема в тому, що Москва відмінно навчилася критикувати західні країни за нездатність розв’язати сирійське питання, але сама теж не має корисних рецептів.
При цьому Росія в сенсі військової потужності цілком може вирішити найближчі завдання.
Небезпека в тому, що військова участь в тому чи іншому конфлікті найчастіше набуває таких масштабів, що влада втрачає контроль над подіями. Затяжну військову кампанію в Сирії Росія, я думаю, не потягне, особливо маючи війська на сході України. І судячи з усього, Кремль і сам це розуміє.
Сирія – не Афганістан, це зовсім інша історія. Уроки Афганістану все ще живі у свідомості росіян.
Олександр Кокшаров, провідний аналітик відділу країнних ризиків дослідницького інституту IHS:
Росія вже вносить зміни (в ситуацію в Сирії. – Ред.), усього за кілька годин після того, як Рада Федерації схвалила використання російських збройних сил за межами Росії. У районі міста Хомс російські ВПС завдали удару, це вже відбувається, російська присутність в Сирії легалізована.
Слова Путіна про те, що сухопутних російських військ у Сирії не буде, можуть не збігатися з його намірамиОлександр Кокшаров
Чи буде достатнім використання однієї тільки авіації? Тут є два моменти. По-перше, міжнародна коаліція, дії якої визнані не надто вдалими, завдавала ударів тільки по позиціях радикальних ісламістів. Підтримкою позицій сирійської армії з повітря вона не займалася. А російська армія зможе підтримати офіційну армію Асада, що дозволить їй стабілізувати лінію фронту, зокрема навколо ключових для сирійського уряду території біля міст Латакія, Хомс і Дамаск.
По-друге, на жаль, події в Україні у 2014-2015 роках показали, що не всім заявам російського уряду можна вірити.
Президент Путін заявляв, що російських військових у Криму немає, а потім з’ясувалося, що “зелені чоловічки” – це кадрові військові. Потім він заперечував наявність російських військ на сході України, але їх присутність там було встановлено, хоча Росія і стверджує, що це волонтери.
Image copyright
AP
Тобто слова Путіна про те, що сухопутних російських військ у Сирії не буде, можуть не збігатися з його намірами. Більше за те, сьогодні президент Чечні Рамзан Кадиров з жалем прокоментував новину про те, що Володимир Путін не планує відправляти до Сирії сухопутні війська, і заявив, що сам готовий відправити чеченських волонтерів воювати в Сирії.
Очевидно, що цілі російської авіації не обмежаться “Ісламською державою”, але також стосуватимуться сирійської опозиції, яка воює проти офіційної сирійської влади. Удар під Хомсом, вочевидь, є підтвердженням цього.
Ситуація така, що і Росія, і США зацікавлені в ослабленні “Ісламської держави” і, в ідеалі, в її ліквідації. При цьому в питанні правління Башара Асада вони розходяться кардинально.
Якщо зараз Росії вдасться зміцнити свої військові позиції і допомогти сирійської армії стабілізувати фронт, якщо дії Росії проти “ІД” будуть успішними, то згодом Асад зможе виступати в ролі гравця на будь-яких потенційних переговорах.
І США, і Росія розуміють, що повернутися до колишнього статус-кво, коли Асад контролював усю Сирію, буде неможливо, але в разі успішної ліквідації “ІД” владу в країні можна буде якось поділити.