Білорусь: вибори чи перевибори?

• 9 жовтня 2015

AFP

11 жовтня в Білорусі відбудуться чергові вибори президента республіки. Опоненти чинного глави держави, який обирався на посаду чотири рази поспіль, вже назвали це голосування черговими “перевиборами Олександра Лукашенка”.

Вибори проходять на тлі наростання економічних проблем у республіці. Втрати на російському ринку призвели до нестачі коштів на соціальні програми і до девальвації білоруського рубля, змушуючи уряд шукати джерела фінансування на Заході.

Анексія Криму і конфлікт на сході України, на думку експертів, також змусили Мінськ задуматися про доцільність тіснішої інтеграції з Росією.

Експерти вважають, що якщо вибори пройдуть без скандалів і протистояння, Захід може продовжити зближення з Мінськом, розпочате після помилування шести опозиціонерів і на тлі миротворчої діяльності білоруського президента на українському напрямі.

Заява Олександра Лукашенка про відсутність планів розміщення російської авіабази в Білорусі всупереч бажанню Кремля також демонструє прагнення вирватися з-під російського впливу, зазначають оглядачі.

Втім, багато білоруських політологів скептично ставляться до здатності Олександра Лукашенка налагодити тісніші відносини з Заходом. Олександр Федута, наприклад, вважає, що російська база в Білорусі таки з’явиться і що теперішня риторика президента про неприпустимість її появи пов’язана лише з виборами.

Конкуренти: справжні чи позірні?

На найвищу посаду в Білорусі претендує четверо кандидатів: незмінний президент Олександр Лукашенко, представник опозиційного руху “Говори правду!” Тетяна Короткевич і два кандидати, яких експерти вважають “технічними” – ліберал-демократ Сергій Гайдукевич і “білоруський козак” Микола Улахович.

AP

Виборці у Білорусі можуть голосувати достроково із 5 жовтня

Олександр Лукашенко править країною вже понад 20 років і не має наміру залишати посаду. Ставши главою держави в результаті демократичних виборів у 1994 році, Лукашенко, за даними ЦВК, стабільно набирає на всіх виборах не менш ніж 75 відсотків.

Зміни до Конституції, ухвалені на референдумі в 2004 році, дозволяють йому балотуватися в президенти необмежену кількість разів.

Попередня президентська кампанія 2010 року, яка принесла Олександрові Лукашенку майже 80% підтримки виборців, пройшла в атмосфері безпрецедентного плюралізму, але закінчилася жорстоким розгоном тисяч демонстрантів і в’язницею для опозиційних кандидатів. Наслідком таких подій стали західні санкції і посилення економічної та політичної залежності Білорусі від Росії.

Нинішню кампанію Лукашенко проводить під гаслом “За стабільність і майбутнє незалежної Білорусі!”, роблячи акцент на мирі і спокої в країні та не згадуючи про економічні досягнення.

Тетяна Короткевич – перша в історії жінка-кандидат на пост президента Білорусі і, фактично, єдиний суперник Олександра Лукашенка, який позиціонує себе як опозиційний кандидат.

Але опозиційні партії відмовилися від підтримки пані Короткевич, обравши тактику неформального бойкоту виборів.

Тетяна Короткевич представляє помірну кампанію “Говори правду!”, виступає за “мирні зміни”, а не за повторення Майдану (або “Площі”) у Білорусі. Вона агітує білоруською мовою і під неофіційними національними біло-червоно-білими прапорами.

Втім, багато хто з відомих опозиціонерів називає її “псевдо-кандидатом” і “спаринг-партнером” Олександра Лукашенка, стверджуючи, що мета її участі у виборах – легітимізувати “виборчий фарс”.

Ліберал-демократ Сергій Гайдукевич вже двічі брав участь у президентських виборах і має репутацію “запасного” кандидата для влади.

“Козачий отаман” Микола Улахович пропагує ідеї слов’янської єдності.

Обидва ці кандидати не приховують своїх симпатій до президента Лукашенка.

AP

Олександр Лукашенко – незмінний фаворит виборів вже п’яті вибори поспіль

Правила, оцінки і громадська думка

У Білорусі близько семи мільйонів виборців і понад шість тисяч виборчих дільниць.

Для визнання виборів дійсними необхідно, щоб на дільниці прийшли понад половина всіх виборців. Для перемоги в першому турі потрібна підтримка більше ніж 50% тих, хто взяв участь у голосуванні.

Коментатори і політологи оцінюють цьогорічну виборчу кампанію як одну з найнудніших за всю історію країни. Для більшості пересічних білорусів вона пройшла практично непоміченою, якщо не враховувати появу інформаційних стендів біля державних установ.

Критики влади та експерти не вірять у чесність і прозорість виборів.

За даними опитування Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень (НІСЕПД), зареєстрованого у Вільнюсі, навіть виборці, які вірять у чесність виборів, перебувають у меншості – 47%, а майже половина (48,6%) готова визнати результати, навіть знаючи, що вони сфальсифіковані.

Одним із механізмів маніпуляції вважають можливість проголосувати достроково протягом тижня до дня виборів. У 2010 році достроково проголосувала майже чверть виборців.

Прозорість підрахунку голосів також викликає у експертів сумніви, оскільки представники опозиції становлять менш ніж один відсоток від усіх членів дільничних виборчих комісій, а спостерігачів не підпускають близько до місця підрахунку бюлетенів.

Крім того, на думку представника опозиції Анатолія Лебедька, фальсифікації можуть здійснюватися на стадії складання та підписання виборчих протоколів, а не тільки підрахунку голосів.

За даними вересневого опитування вільнюського НІСЕПД, за Лукашенка готові проголосувати майже 46% від загальної кількості виборців, за Короткевич – майже 18%, за Гайдукевича – 11,4% і за Улаховіча – 3,6%.

Якщо ж врахувати, що 27,5% виборців кажуть, що не прийдуть на дільниці, то Лукашенко має шанси виграти вибори в першому турі з результатом у понад 60%.

Інформаційно-аналітичний центр при президенті Білорусі в серпні наводив інші цифри – 76,6% підтримки Олександра Лукашенка.

Reuters

Опозиція ігнорує вибори, але проводить акціії проти розміщення військових баз Росії на території Білорусі

Чи можлива “Площа”?

Опозиція, фактично, бойкотувала вибори, хоча деякі її представники – Анатолій Лебедько і Сергій Калякін – збирали підписи на свою підтримку для реєстрації кандидатами, але не змогли зібрати необхідні 100 тисяч підписів.

Тетяна Короткевич активно їздила Білоруссю і подолала цей бар’єр. І вона, і двоє інших кандидатів виступали на державному радіо і телебаченні, брали участь у теледебатах. У цілому, відзначають експерти, опозицію в державних ЗМІ критикували значно менше, ніж зазвичай, а тон відносно Тетяни Короткевич навіть був “нейтрально-позитивним”, відзначає мінський аналітик Юрій Дракохруст.

Президент Лукашенко, як і раніше, відмовився від відведеного йому як кандидату ефірного часу, не зникаючи, втім, з екранів телебачення у своєму офіційному статусі глави держави.

Не маючи можливості оголосити формальний бойкот і не домовившись про висунення єдиного кандидата, лідери опозиції просто закликали прихильників ігнорувати голосування.

Анатолій Лебедько порадив виборцям у день виборів сходити “в ліс по гриби або на рибалку”.

“Площа малоймовірна. Якщо вона й буде, то її зробить не опозиція, а Олександр Лукашенко”, – заявив пан Лебедько в одному з інтерв’ю.

Володимир Некляєв, Павло Северинець, Микола Статкевич та інші теж застерегли прихильників від участі у виборчому “фарсі”.

Відомий своєю непримиренною позицією щодо президента Микола Статкевич, який нещодавно вийшов із в’язниці, також утримався від закликів до протестів 11 жовтня.

Замість виборів Статкевич, Лебедько та інші лідери зосередилися на організації в центрі Мінська мітингів проти розміщення російської авіабази в Білорусі. Два мітинги вже відбулися, третій запланували на 10 жовтня.

Служба моніторингу ВВС

Джерело