Вибори в Польщі: фаворит відомий, переможець – ні

Святослав Хоменко
ВВС Україна

• 21 жовтня 2015

Getty AFP

Результати виборів у Польщі поки що можна передбачити дуже приблизно

“Мабуть, ми вперше перебуваємо в ситуації, коли настільки складно сказати, яким буде результат виборів”, – заявила днями спікера польського Сейму Малгожата Кідава-Блонська.

Ці слова, можливо, найкраще відбивають почуття спостерігачів менше ніж за тиждень до недільних парламентських виборів у Польщі.

Результати численних опитувань не дають однозначної відповіді на запитання про те, хто керуватиме країною наступні чотири роки. Більше за те, важко навіть спрогнозувати точний список партій і блоків, які пройдуть до наступного парламенту.

Наразі більш-менш точно можна передбачити лише те, хто посяде перші два місця за підсумками перегонів. Решта партій, які претендують на проходження до Сейму, перебувають на відстані статистичної похибки від виборчого бар’єру.

Опозиція в лідерах

Однозначним лідером перегонів соціологи називають консервативну партію “Право і справедливість”. Згідно з опитуваннями, за неї в неділю готові проголосувати понад 30% виборців.

Таким чином, ця партія має всі шанси на те, щоб повернутися до влади після восьми років перебування в опозиції.

Спостерігачі відзначають: несподівана перемога висуванця “Права і справедливості” Анджея Дуди на президентських виборах у травні цього року значною мірою дала їй новий імпульс до життя.

Getty

Беату Шидло висуває в прем’єри партія “Право і справедливість”, яка лідирує у передвиборчих соцопитуваннях

У ході нинішньої кампанії партія відсунула на другий план своїх найодіозніших представників і відмовилася від жорсткої, аж до агресивності, риторики на адресу опонентів із чинного уряду.

Головний меседж нинішньої кампанії “Права і справедливості” – для Польщі було би найкраще, щоби прем’єр і президент належали до однієї політичної сили.

Кандидат у прем’єри від цієї партії Беата Шидло на передвиборчих дебатах із чинним прем’єром Евою Копач хизувалася синьою папкою з написом “Закони на перші сто днів уряду” і запевняла виборців, що має чіткий план покращення соціального становища поляків і пришвидшення економічного зростання країни.

Але низка експертів називають виборчі обіцянки “Права і справедливості” – зниження пенсійного віку, побудову соціального житла, підвищення розміру допомоги на дітей тощо – занадто дорогими. На питання про джерела фінансування цих обіцянок пані Шидло на понеділкових дебатах не відповіла.

Втома від влади

Партія “Громадянська платформа”, яка нині перебуває при владі, відстає від “Права і справедливості”, за різними опитуваннями, на 7-15%.

Проблема “Платформи”, кажуть спостерігачі, полягає в тому, що за вісім років, протягом яких ця партія перебувала при владі, поляки встигли “втомитися” від неї.

Сама ж “Платформа” у ході цієї кампанії не змогла представити виборцеві нових облич та нових ідей.

Партія підняла на щити гасла економічної стабільності – і, зрештою, мала на це підстави: Польща справді краще за абсолютну більшість країн ЄС впоралася з наслідками економічної кризи.

Але оптимістичні показники економічної статистики на хліб не намастиш, дорікають опоненти “Платформи”: польська молодь продовжує шукати кращої долі за кордоном, а найбідніші родини не відчувають достатньої підтримки з боку держави.

Reuters

Ева Копач змінила Дональда Туска у кріслі глави польського уряду у вересні минулого року

У цих обставинах кампанія “Платформи” часто зводиться до контрагітації проти “Права і справедливості”.

Приміром, Ева Копач у ході передвиборчих дебатів заявила, що прихід опозиціонерів до влади неминуче обернеться тим, що Польща “повернеться спиною” до Євросоюзу, і це матиме для країни катастрофічні наслідки.

Застерігають перед поверненням “Права і справедливості” до влади і низка ліберальних коментаторів, які побоюються, що в цьому разі на Польщу чекають згортання демократії, посилення ролі спецслужб і тиск на ЗМІ. Скажімо, головний редактор “Газети виборчої” Адам Міхнік днями заявив, що прихід до влади найбільшої опозиційної партії може обернутися “вторгненням до Польщі путінського духу та моделі держави”.

Однак, обережно припускають експерти, подібна риторика може і не допомогти “Платформі”: чимало виборців, особливо наймолодших, банально не пам’ятають суперечливих кроків влади часів “Права і справедливості”.

“Малі партії”

Значно нижчі результати соціологи пророкують одразу кількох силам, які мають радикально протилежні ідеології.

Приміром, рух “Кукіз-15” сформувався після тріумфальної участі у президентських виборах рок-музиканта Павла Кукіза. Третє місце і близько 20% голосів виборців у травні давали йому підстави розраховувати на дуже сильний результат і парламентської кампанії.

Однак, судячи з результатів опитувань, Кукізу не вдалося повною мірою скористатися отриманим на президентських виборах авансом. Його колишні соратники кажуть, що рокер просто захворів на політичну “зоряну хворобу”, сам музикант твердить, що причина падіння його рейтингів – протидія “системи”, противником якої він є. У будь-якому разі, зараз його партія, кажуть соціологи, може отримати від 5 до 8% голосів виборців.

Getty

Януш Корвін-Мікке вдається до нестандартних політичних ходів і після обрання до Європарламенту

Приблизно на такий самий результат може розраховувати партія “Сучасна”, яку очолив економіст Ришард Петру. Зареєстрована лише в серпні цього року, вона орієнтується передусім на міський освічений електорат, який через різні причини розчарувався у “Платформі”.

Має шанси на подолання виборчого бар’єру блок “Об’єднана лівиця”, до якого увійшли найрізноманітніші політики – від посткомуністів і зелених до антиклерикалів і захисників прав ЛГБТ-середовища.

На грані прохідного бар’єру балансує Польська народна партія, яка традиційно концентрує свою увагу на сільському електораті. Формально вона входить до нинішньої коаліції, але зараз, з огляду на слабкі результати “Платформи”, намагається у низці питань дистанціюватися від її позиції.

Нарешті, так само в районі п’ятивідсоткової позначки коливаються прогнози щодо результату партії КОРВіН 72-річного Януша Корвіна-Мікке. Правий політик, якого довгий час вважали невпливовим, на минулорічних виборах до Європарламенту посів зі своєю партією четверте місце із результатом у понад 7% голосів. Пан Корвін-Мікке раніше висловлював підтримку російській анексії Криму, а минулого тижня заявив, що “це Україна, а не Росія є ворогом Польщі: там зараз голосують за бандерівців”.

Всі з усіма

Навіть у виборчу ніч остаточна конфігурація майбутньої польської влади не буде остаточно зрозумілою, прогнозують експерти.

Так, “Право і справедливість”, найімовірніше, посяде перше місце, але чи здобуде ця партія достатньо голосів для того, щоб сформувати уряд самостійно, наразі не зрозуміло.

Спостерігачі закликають не відкидати і варіанту розвитку подій, за якого переможець виборів знову опиниться в опозиції. Це станеться в разі, якщо “Платформа” зможе переконати інші партії, які пройдуть до парламенту, сформувати коаліцію під умовною назвою “Всі проти “Права і справедливості”.

Reuters

Можливо, навіть після оголошення екзит-полів не буде зрозуміло, хто сформує уряд, кажуть експерти

Стабільного уряду в такому разі сформувати не вдасться, погоджуються політологи, і членам цієї коаліції доведеться одразу домовлятися про те, коли провести наступні, дострокові парламентські вибори. Стабільності державі це не додасть, погоджуються коментатори.

Самі лідери “малих партій” поки що не відкривають карти, утримуючись від заяв про беззастережну підтримку когось із лідерів перегонів після виборів. Отож не виключено, що вже за кілька годин після оголошення екзит-полів польські політики почнуть напружені переговори всіх з усіма, і підсумки такої коаліціади наразі спрогнозувати важко.

Найнеймовірнішим варіантом розвитку подій спостерігачі вважають формування “великої коаліції” “Платформи”, “Права і справедливості” та Народної партії, яке припустив лідер цієї самої Народної партії Януш Пєхоцінський, заразом припустивши, що він сам міг би очолити уряд, сформований такою більшістю.

Градус напруги у польському політикумі, складна історія взаємостосунків між “великими” партіями і недовіра між їхніми представниками робить цей сценарій практично неможливим – принаймні зараз, кажуть експерти.

Не в пріоритеті

Говорити про те, як зміняться після виборів польсько-українські стосунки, наразі важко.

З одного боку, обидві “великі” партії заявляють про підтримку позиції Києва щодо конфлікту на Донбасі. З іншого – частина середовища, яке нині підтримує “Право і справедливість”, надзвичайно критично ставиться до українських ініціатив із героїзації УПА і насторожено сприймає “зростання націоналістичних настроїв над Дніпром”.

Багато залежатиме і від того, хто саме з “малих партій” увійде до коаліції.

Приміром, Януш Корвін-Мікке своїх антиукраїнських поглядів, за великим рахунком, не приховує. “Лівиця” у програмі обіцяє “стабілізувати та позитивно розвивати стосунки з Російською Федерацією”, не пояснюючи, яким чином досягти цієї мети у нинішніх обставинах – чи не ціною погіршення стосунків з Україною. А фермери, які складають немалу частку електорату Польської народної партії, явно незадоволені тим, що їхній бізнес потерпає від антисанкцій, що їх запровадила Росія.

Утім, наразі до “топу” тем, які обговорює польський політикум перед виборами входять радше економічні та соціальні питання: пенсійний вік, міграційна криза, зміни на ринку праці.

А до зовнішньої політики, як і до роздумів про те, якими мають бути стосунки нового польського уряду з Києвом, судячи з усього, руки у Варшави дійдуть лише після виборів, коаліціади, формування уряду і призначення нового глави МЗС.

Джерело