Як домашні кухарі спричинили паніку серед рестораторів

Х’ю Скофілд
BBC News, Франція

• 2 листопада 2015

Vizeat

Власників ресторанів у Парижі розлютило те, що шеф-кухарі почали готувати їжу для інших у себе вдома. Це стало можливо завдяки вебсайтам, які напряму з’єднують клієнтів та поварів. Представники традиційних закладів харчування кажуть, що їх можуть витіснити з бізнесу.

У невеличкій квартирі неподалік центру Жоржа Помпіду молода італійська пара готує вишукану вечерю на чотирьох людей, яких вони ніколи раніше не бачили.

У меню – млинці з баклажанами, неаполітанський картопляний пиріг, фрикадельки, а також три види пасти. Вино вибирали з особливою ретельністю.

У паризькому ресторані вечеря такої якості, де все приготовано власноруч за традиційними рецептами, коштує від 80 євро, тобто по 20-25 євро з чотирьох гостей.

Ласкаво просимо до світу “спільного споживання” або “підпільних ресторанів”, як їх часто називають противники такої ідеї.

Наслідуючи успіх мобільних додатків Airbnb для короткострокової оренди житла та Uber для таксі, інтернет-підприємці створили сервіс, де охочі смачно повечеряти можуть сконтактувати із кухарями та заощадити купу грошей.

Слідом за власниками готелів та пасажирськими перевізниками настала черга рестораторів обурюватись появі нового тренду, який несподівано створив для них нове конкурентне середовище.

Vizeat

Паризька профспілка рестораторів Synhorcat звернулася до уряду Франції з вимогою обмежити домашні ресторани, оскільки це може сприяти закриттю кав’ярень та бістро.

“Протягом трьох років сервіс Airbnb втричі збільшив свою популярність серед мешканців Парижу, зараз на сайті пропонують в оренду 50 000 квартир”, – зауважує президент профспілки Дідьє Шене.

Пан Шене наголошує, що у літній сезон серйозно постраждали невеликі та середні готелі, оскільки мусили знизити свої ціни.

“Якщо уряд не вживатиме заходів, щоб припинити роботу підпільних ресторанів, буде таке ж лихо”, – каже представник Synhorcat.

Це не конкуренція ресторанам. Це новий ринок, який ми відкриваємоКаміль Румані, співзасновник Vizeat

За підрахунками Synhorcat, у Франції працює три тисячі приватних кухарів. У профспілки є два аргументи проти домашніх ресторанів: перше, що такі заклади є частиною тіньової економіки, друге – у них нехтують гігієнічними нормами та правилами безпеки.

“Кухарі на сайті пропонують такі ж послуги, як і ресторани: закуски на вибір, основні страви, десерти, вино… Але в них немає витрат на оренду, персонал, вони не сплачують податки, що абсолютно незаконно”, – каже пан Шене.

“Якщо ви хочете відкрити справжній ресторан, потрібен досвід та знання: що робити з продуктами, що можуть викликати алергічну реакцію, як та кому продавати алкоголь. Ці люди взагалі розуміють, якщо їхній клієнт після вечері сяде п’яний за кермо, то частина відповідальності лежатиме й на них?”, – питає він.

“Сьогодні багато ресторанів у Франції на лезі ножа через економічну кризу. Втрата більше половини клієнтів може спричинити лихо”, – каже керівник профспілки рестораторів.

Однак закон в цій сфері не чіткий і багато таких нових кухарів готують для інших людей удома як хобі, а не ведуть повноцінний бізнес.

Сайт Vizeat, який є лідером на ринку міл-шерінгу (meal-sharing, обмін їжею – відвідувачі сайту, замість того, щоб піти у ресторан, можуть за допомогою цього сервісу знайти людину, яка запросить до себе та нагодує власноруч приготованою вечерею за невелику плату), повністю відкидає звинувачення про загрозу традиційним ресторанам.

“Наші кухарі – аматори, коли вони реєструються на сайті, вони визнають, що будуть готувати лише принагідно”, – каже співзасновниця Vizeat Каміль Румані.

“Ідея полягає в тому, що коли людина відвідує місто, або навпаки, живе там, може спробувати щось автентичне, і через цей досвід може дізнатись про особливості певної культури, завести нових друзів”, – розповідає пані Румані.

“Це не конкуренція ресторанам. Це новий ринок, який ми відкриваємо”, – каже жінка.

Важко уявити, що міл-шерінг може загрожувати ресторанному бізнесу, зокрема тому, що більшість квартир у Парижі є невеличкими.

Немає сумнівів, що така пропозиція викликає захоплення серед молоді, яка сповідує принципи “спільного споживання”, оскільки це можливість спробувати ті речі, які в іншій ситуації були би недосяжні.

AFP

Мора Фогліа, італійська господарка квартири неподалік центру Жоржа Помпіду, каже, що готує для своїх гостей двічі на місяць.

У вартість її страв входять ціна інгредієнтів та невеличка доплата за її роботу.

“Я це роблю, бо люблю смачну їжу. Я обожнюю готувати, але мої друзі не завжди можуть завітати у гості, тому ми вирішили запрошувати незнайомців”, – каже Мора.

Цього вечора до неї завітають гості з Італії, Австралії, Мексики та Німеччини. Вони не туристи, а просто люди, які жили в Парижі у різні періоди.

Неможливо не погодитись, що міл-шерінг є чудовою можливістю насолодитись першокласними стравами, а також познайомитись із новими людьми, як каже Мія – німкеня, яка завітала до Мори на вечерю – “отримати ширший досвід”, ніж у звичайному ресторані.

Ще одним поясненням успіху Vizeat може бути розчарування, яке надто часто залишається у людини після відвідування паризьких ресторанів. Якість їжі, ціни та рівень обслуговування часто не відповідає очікуванням відвідувачів, а ті молоді люди, які багато подорожують, навчилися правильно розпізнавати та цінувати якісні послуги.

Джейм, гість з Мексики, каже, що у Парижі постійно зростає кількість “таємних ресторанів”, тобто таких ресторанів, де за невелику плату гурмани готують смачну їжу та розважають гостей, а популярність таких господарів зростає завдяки позитивним коментарям їхніх гостей. Такі сайти, як Vizeat, є логічним розвитком цього.

Здається, нові споживчі звички випробовують традиційні способи ведення бізнесу.

Джерело