Times: Росія – у списку головних загроз для Британії

• 9 листопада 2015

Reuters

До перегляду списку загроз Британію підштовхнула анексія Криму і зміни у поведінці Росії загалом

За інформацією британської газети Times, у новій редакції Стратегії безпеки Великої Британії, яку оприлюднять наприкінці листопада, Росію включили до переліку першочергових загроз.

У чинній редакції, яку склали п’ять років тому, про Росію не згадують.

Times повідомляє із посиланням на неназваного високопосадовця, що включення Росії до переліку загроз першого рівня – це реакція на анексію Криму, на збільшення контингенту у Калінінградській області, на польоти стратегічних бомбардувальників вздовж кордонів країн НАТО і багато інших кроків.

Крім Росії, “новачком” у списку загроз першого рівня у британській стратегії безпеки стане заборонений у Росії рух “Ісламська держава” (ІД). В усьому іншому список загроз першого та другого рівнів, за даними Times, майже не змінився.

Звістку про включення Британією Росії до числа головних загроз безпеки коментує військовий оглядач ВВС Джонатан Маркус:

Британія фундаментально переглядає структуру своїх витрат на оборону і безпеку, і перегляд списку загроз – частина цього процесу. Перша частина доповіді – це опис видів загроз, з якими доведеться зіткнутися Британії у найближчі роки, як вони змінюються. Одна з найважливіших сфер – це загроза тероризму з боку окремих організацій, не в останню чергу – з боку “Ісламської держави”, яка зберігається. Я думаю, вибух російського лайнера, якщо виявиться, що він – справа рук ІД, – це важливий момент.

Інша важлива сфера – це, звичайно, зростаюча кіберзагроза, різні форми комп’ютерного втручання.

Це усе – загрози, на боротьбу з якими витрачатимуть більше грошей.

У суто військовій сфері характер загроз теж помітно змінюється. Найбільше уваги, очевидно, привернула активізація Росії, особливо захоплення Криму і бої на сході України, в яких, як вважають і в Британії, у певні періоди російські війська брали безпосередню участь.

Ми останнім часом часто чуємо вислів “гібридна війна”. Я трохи скептично ставлюся до того, що її називають новим явищем: я думаю, це багато у чому відродження і продовження старого радянського досвіду.

Однак НАТО дуже стурбована тим, яку відповідь знайти на цю здатність дуже швидко переходити від ситуації, яку можна назвати кризою, але ніяк не війною, до збройного конфлікту.

Події в Україні, російське втручання у Сирії показують, що Володимир Путін намагається активніше поводитися за межами Росії.

Навряд чи хтось думає, що Росія готується вторгнутися у Британію або що НАТО загрожують танкові армії Росії, як за часів холодної війни. Проте у НАТО дедалі більше думають про те, що у деяких прикордонних, найближчих до Росії членів блоку – у країн Балтії, Польщі – і насправді є причини для занепокоєння. І, на відміну від України, НАТО за статтею 5 статуту зобов’язана захистити ці країни у разі прямої загрози.

Я думаю, Британія виробляє переоцінку російської загрози саме з цієї причини. Це не означає, що ми повернемося до часів холодної війни і побачимо, наприклад, британські танкові бригади у Німеччині. Але ми побачимо – наскільки вистачить грошей – модернізацію наших звичайних озброєнь, ми, очевидно, дізнаємося більше подробиць про витрати на модернізацію ядерного компонента. І, думаю, більше грошей витрачатимуть на різні вчення і весь набір заходів, які ми вже бачимо у східних країнах НАТО після російської анексії Криму.

НАТО без особливого ентузіазму ставиться до ідеї створення нових постійних баз на території східноєвропейських членів блоку – все-таки альянс сподівається на поліпшення відносин з Росією у майбутньому. Але це ще питання, чи надто відрізняється те, що вже роблять, від створення постійних баз.

Обладнують бази, які прийматимуть або вже приймають підрозділи з Британії, США та інших країн на основі ротації – тобто, місце те ж, тільки особовий склад змінюється. Чи сильно це відрізняється від постійної бази – не знаю, судіть самі.

Великих сил там, звичайно, не буде, ці підрозділи відряджають туди, щоб, по-перше, запевнити цих союзників із НАТО у підтримці, а по-друге – щоб підтримувати у належному стані систему перекидання підкріплення, а це можливо тільки шляхом постійних навчань.

У НАТО і Британії взагалі взяли саме такий курс – зменшити час перекидання і розгортання своїх підрозділів, зробити так, щоб вони швидко виявлялися у проблемних районах, і, звичайно, щоб у цьому районі була уся необхідна інфраструктура, щоб країна була готова прийняти це підкріплення.

Американці повертають до Європи досить багато озброєнь та спорядження, його використовуватимуть для навчань. Можливо, те саме робитиме і Британія – розумніше тримати техніку, скажімо, у Польщі, ніж весь час возити її з собою кораблями і залізницею. Але це ще лише обговорюватимуть.

Отже, чи побачимо ми невелику кількість британських солдатів у країнах Балтії, дислокованих там на напівпостійній основі? Так. Чи побачимо ми знову британську армію, танкові бригади і так далі на Рейні? Ні.

Джерело