Художник Василій Слонов: не жартуйте з ватою, вона вибухонебезпечна

• 4 грудня 2015

До Нового року Василій Слонов сподівається дошити величезну “Цар-скріпу”

Художник Василій Слонов з російського Красноярська, картини якого про Олімпіаду в Сочі два роки тому перевіряли на екстремізм, тепер створює арт-об’єкти з вати – матеріалу, що на тлі української кризи набув політичного змісту.

У вівторок він презентував роботу “Духовна скріпа (ватна)”, опублікувавши фотографію арт-об’єкту у себе на Facebook. Назва відсилає до фрази Володимира Путіна, яку він виголосив перед Федеральними зборами у 2012 році, яка у підсумку стала мемом.

“Скріпі” передувала інсталяція “Велике ватне серце Батьківщини” на площі перед Красноярським музейним центром, а також виставка “Ватники Апокаліпсису”, яка пройшла на початку осені на Винзаводі у Москві.

Під час виставки продемонстрували такі роботи, як “Народження ватника”, “Ватний глобус”, “Ватний бюст президента”, “Сад ватних каменів”, “Ватні купальники” та інші.

Василій Слонов розповів кореспондентці Російської служби ВВС Ользі Слободчиковій про багатогранність вати, життя художника у провінції і неприйняття серйозного пафосу у сучасному мистецтві.

“Ватники Апокаліпсису”

ВВС: “Духовна скріпа”, фото якої ви опублікували, так і була задумана у невеликому розмірі, чи ви плануєте зробити монументальну інсталяцію?

Василій Слонов: Ви знаєте, як тільки я почув цей вислів, вона у мене одразу визріла. Цей художній образ може бути втілений у різних формах – монументальних, ювелірних. Це може бути ватний кристал – як певна скріпа, так і може бути якась масштабна міська скульптура, наприклад. У різному контексті її виразність буде різна. Я не обмежую себе тим, що вона повинна бути такою, якою я її зробив і в якому вигляді вона опублікована.

11 12 Gallery

“Венера ватна”, а також ватний автомат Калашникова на виставці “Ватники Апокаліпсису”

ВВС: То ви все ж робитимете скріпу у формі монументальної скульптури?

Василій Слонов: Звичайно. По-перше, у нас не одна духовна скріпа, їх багато. Тим паче, у соціальному просторі було сказано, що це “скріпи” у множині. Цих скріп буде багато, і вони будуть різноманітні. Усі будуть прекрасні. Я досліджую традиції. Уся моя творчість, усе моє новаторство (базується. – Ред.) на традиції. У нас є, наприклад, Цар-Дзвін, Цар-Гармата, Цар-Книга. Я теж роблю такі речі – Цар-Сокира, Цар-Скріпа (У Facebook пан Слонов написав, що сподівається дошити “величезну Цар-Скріпу Духовну” до Нового року. – Ред.).

ВВС: У вас була виставка “Ватники апокаліпсису”. Чи правильно я розумію, що сам цей проект ще не закінчено, ви його продовжуєте?

Василій Слонов: Так, звичайно. Там вже реалізовано приблизно 50 арт-об’єктів, а в ескізах – 200, можливо. Постійно ця історія поповнюється, це врожайна тема. Сучасність наштовхує на якісь роздуми, на нові образи і метафори. Я сьогодні був на регіональному телебаченні, і мені запропонували зробити програму “Ватні новини”, наприклад. Одразу окреслилося, який підбір новин, одразу викристалізовується формат. Що принесе завтрашній день – усе це буде відображене через ватну призму.

Reuters

Василій Слонов з одним зі своїх “Імперських кокошників” (а є також “Кремль”, “Сбербанк”, “Кащенко”,”Гулаг” та інші)

ВВС: В який момент ви зрозуміли, що вата – це актуальний матеріал?

В.С.: Це ви вважаєте, що вона актуальна, а для мене вона просто красива. Я не вловлював такого моменту і не шукав якогось приводу, не брав на приціл якийсь контекст, щоб вистрілити в потрібний момент. Це випадково вийшло. Я, як художник, полонений її красою. Ніякого секрету немає.

Змістовні грані вати

ВВС: В одному з інтерв’ю ви говорили, що вата – це зараз найпопулярніший мем, що ватник – дрес-код російської цивілізації. Але при цьому ви говорите, що вата вас приваблює своєю красою. Так що ж з цих двох чинників?

В.С.: Її унікальність саме в тому, що вона дуже змістовна і дуже естетична. Ви навіть багато чого не знаєте про вату. Так з людьми починаєш говорити… Наприклад, з чого порох роблять, як ви вважаєте? Порох роблять з вати. Відповідно, яка у нас вибудовується асоціативна лінієчка? Не жартуйте з ватою, вона вибухонебезпечна. Ми можемо таку метафору докласти до нашого суспільства. У вати багато змістовних граней, і вона просто красива. Я, як художник, це підтверджую і демонструю. У ваті – змістовна багатошаровість і естетична багатогранність. Ось так.

Reuters

Василій Слонов зі своєю роботою “Велике ватне серце Батьківщини”

ВВС: А які ще змістовні грані є у вати, на ваш погляд?

В.С.: Вата екологічна. Вона толерантна. Це екологічне тепло: нам, щоб зігрітися, не треба нікого вбивати. Якщо одягатися в шкури, то треба когось вбивати, а це тепло толерантне і екологічне, невинне. Вата – як чорна діра. Вона поглинає звук, в ній тоне звук, і в ній тоне тепло. Це різні, дуже кумедні фізичні властивості, які римуються з сучасним суспільством, саме нашим сучасним суспільством. Вибухонебезпечна, екологічна, медикаментозна, гігієнічна.

ВВС: У вас є якісь переваги в тому, яку вату ви використовуєте? Навіть цікаво, де ви її берете в таких кількостях.

В.С.: Я вже щодо вати багато що вивчив. Якби мені потрібно було робити доповідь, я б підготувався і вам її зробив. Я вату в різних місцях шукаю, і я вам можу сказати, що вата буває різних кольорів, навіть чорна. Медична – це вже вибілена. Я використовую всю палітру, всю амплітуду ватяну.

Vasily Slonov

Ударом в ватний “Цар-дзвін” Слонов відкривав XI Красноярську музейну бієнале “Практика співдотику”

ВВС: Ви продовжуєте використовувати інші матеріали? Ви раніше, наприклад, робили металеві кокошники.

В.С.: Я роблю відразу кілька проектів одночасно. У мене їх зараз п’ять чи шість. Вони просто виділені в окремі магістралі творчості, і по ним носяться думки – мої скакуни, як у Газманова. Наприклад, я зараз готую проект до 100-річчя Великої жовтневої соціалістичної революції. У 2017-му році річниця у нас буде. Я думаю, ще Зюганов до неї не готується, а я вже почав працювати над цим проектом.

Художнику краще показувати, ніж розповідати, не хочеться хвалитися. Але веселого багато. Зараз дуже мене збуджує тема карбонового століття, я стаю поетом нанореволюції. Це взагалі окрема тема: я створив і очолюю “Інститут російських інновацій”, в рамках якого створюються різні такі шизоноваціі. Зокрема я роблю карбонові “личаки” для пілотів Формули-1 в Росії.

Провінційне мистецтво

ВВС: Я бачила кілька ваших арт-об’єктів на

ярмарку сучасного мистецтва Cosmoscow, яка проходила у вересні. Вони теж виглядали дуже актуально в контексті навколишньої дійсності. Ті ж кокошники на тему держкорпорацій, нафтові комарі…

В.С.: Велогриби ще. Я не знаю, актуально це чи ні. Для мене це досить банально, провінційно. Я в дірі перебуваю, і вся творчість моя продірявлена якась.

11 12 Gallery

Арт-об’єкти Василія Слонова на ярмарку Cosmoscow: в лівому нижньому кутку – “нафтокомарі”, у центрі – “велогриби”, на стіні праворуч – “імперські кокошники”

ВВС: Якщо говорити про провінційність – як на вашу творчість впливає те, що ви живете в Красноярську? Як місцева дійсність на вас позначається?

В.С.: Творчість повною мірою в Красноярську не затребувана. Мені доводиться працювати тут, але глядача шукати в інших місцях. 90% робіт я просто переправляю до столиці, ще кудись. Тут публіка непідготовлена. Мені здається, місто мене втратило, хоча я нікуди не збираюся їхати, я тут живу, я люблю це місце. У мене немає претензій – навіщо з себе корчити якогось скривдженого, я розумію все. Не збираюся когось хапати за грудки, трясти і говорити: “Сволота, чому ви мене не любите, я вас задушу”. Такої істерики немає. Я думаю, така ж історія і в Омську, і в Новосибірську. Це було завжди, скільки я пам’ятаю. Може, це пов’язане з тим, що, як кажуть, “немає пророка у своїй вітчизні”: ось ти живеш серед нас, ми тебе пам’ятаємо з дитинства. Якось так.

Vasily Slonov

“Народження ватника”

ВВС: У 2013 році, коли ви робили проект про Олімпіаду, на вас намагалися завести кримінальну справу за обвинуваченням в екстремізмі. З того часу вами якось цікавилися правоохоронні органи?

В.С.: Ну звичайно, мене запрошують в каземати ФСБ, ведуть бесіди. Ну так, є це все. Родичі та друзі турбуються. Я щось зроблю, а вони: “Що ти робиш, тобі триндець!”. Я не розумію їхнього страху. Я не бравую, але я насправді не боюся і рекомендую не боятися. Ну а чого я зробив злочинного? Я розумію, що я можу комусь не подобатися, але невже художник може похитнути підвалини держави? Це для мене вже дуже компліментарно було б.

Порада Павленському

ВВС: Як ви ставитеся до того, що робить Петро Павленський? І його, і ваша робота тісно пов’язані з навколишньою дійсністю, але в нього посил по тону набагато серйозніший.

В.С.: Він займається акціонізмом. Я добре ставлюся до його творчості, але я б порадив йому змінити копірайтера. У текстах, якщо він сам їх пише, звичайно, безмежний пафос. Художника це не прикрашає. Це слабке місце. Все чудово, але не ті слова підібрані. Повна серйозність, впертість – у цьому є ознака відсутності якоїсь цивілізаційної розсудливості, що принижує планку сучасного художника. Я б по-іншому зробив, але знову ж таки – хто я такий?

Vasily Slonov

“Сад ватних каменів” на території Винзаводу. На думку Слонова, такі камені мають прикрашати “місця високої функціональної значимості”, наприклад Червону площу

ВВС: При цьому досить поширеною є думка, що ситуація стає настільки неприємною і лякаючою, що жартувати вже якось недоречно.

В.С.: Я знаю таку думку, і я в принципі з нею солідарний. Це думка експертів у сучасному мистецтві і галеристів. Вони кажуть, що треба бути обережним, тому що і так сучасне мистецтво народ ненавидить, а ви ще масла у вогонь підливаєте. І так все хитко, і так ледве виживаємо. Це стосується, наприклад, виставки “Обережно, релігія!”. Художник-то що завгодно може робити, мова йде, скоріше, про відповідальність кураторів. Це не моя думка, але я з нею солідарний – що все-таки не треба провокувати на знищення. Коли країна хвора, слабка, в комі, не треба лізти в бійку. Ти все-таки підлікуйся, встань на ноги, а потім бийся. Але є й інша думка, що все – суїцид тотальний.

ВВС: Ви говорили про несприйняття сучасного мистецтва в суспільстві. Як, на вашу думку, зробити так, щоб сучасне мистецтво було близьке більшій кількості людей?

В.С.: Я не зможу відповісти на це питання, тому що немає рецепту. А з чого ми вирішили, що сучасне мистецтво має бути народною річчю, як колгоспи або ЖКГ, щоб ніхто не міг цього уникнути? Все-таки, це має бути якийсь заповідник. Не треба йти в елітарність, але все-таки це має бути певна ніша.

Джерело