Прес-центр штабу АТО

«ГАРЯЧА» НІЧ У МАР’ЇНЦІ

Проросійські бойовики продовжують провокувати українські підрозділи по всій лінії розмежування. Вони відкривають вогонь з різного озброєння та провокують наших захисників порушити режим тиші. Нещодавно я став свідком того, як «нульові» позиції 14-ї окремої механізованої бригади на околицях міста Мар’їнка були нахабно обстріляні терористами.
Спочатку вогонь був хаотичним, а згодом вони цілили безпосередньо по наших «опорниках». І тоді, як то кажуть, увірвався терпець, надійшла команда дати адекватну відповідь…

У місті Мар’їнка військовим журналістам неодноразово доводилося виконувати завдання, там завжди було досить гаряче. Цього разу ми вирішили провести ніч на самісінькому передньому краї, пліч-опліч із захисниками України.

Прибувши на командно-спостережний пункт одного із підрозділів «14-ї», нас гостинно зустріли офіцери. Як тільки ми розмістились, нічну тишу почали розривати кулі снайперів та кулеметні черги. Згодом до них приєдналися ворожі АГСи, зенітки та СПГ. У густому чорному небі з’явилися яскраві лінії від трасуючих куль, випущених ворогом. У повітрі запахло порохом…

В той час командир роти з позивним «Панда» на своєму КСП приймав доповіді від кожної позиції. Уважно вдивляючись на схему із нашою та ворожою обстановкою, він відав бойовий наказ.

– Вогонь по ворожих позиціях! – скомандував ротний по радіостанції. – Зараз ми їх поставимо на місце.

У хід пішла вся дозволена зброя, від автомата до зенітної установи. Почалося серйозне та напружене вогневе зіткнення… За кілька хвилин ворог спеціальними боєприпасами освітив все небо над нами.

– Це звичайний постріл від РПГ, – розповідає замкомроти з позивним «Ураган». – На нього бойовики різними способами приєднують боєприпаси від гранатометів інших систем. На самій гранті стоїть самоліквідатор, який підриває його на відстані 500 метрів. «Сепари» стріляють ними під кутом 45 градусів. Постріл вибухає в повітрі і має більший радіус ураження. Іноді встановлюють туди ємкість із палаючою рідиною, що може спричинити пожежу.
Знявши свої «калаші» із запобіжників, із офіцером бригади короткими перебіжками ми вийшли на передову позицію під назвою «Матроси».

Від неї до противника близько чотирьох сотень метрів.
– Зовсім ошаліли, у відкриту підійти не наважуються, знають, що ми їх відразу покосимо, – говорить воїн з позивним «Малюк», ведучи спостереження за діями ворога.

У бліндажі, бійці розповіли до чого вдаються так звані «ополченці». Нелюди напоюють до нестями місцевих пияків із окупованих сіл та відправляють їх в нашу сторону. Якщо він пройде без «пригод», не підірвавшись на міні чи розтяжці, то в цьому напрямку обов’язково вночі спробують пролізти диверсанти.

– А хто проти вас воює?, – запитав я у піхотинців.

– Спочатку тут стояли «кадирівці» з батальйону «Восток», потім російські десантники, згодом найманці із Сербії. Це було зрозуміло з прапорів, які майоріли над їхніми позиціями. Як тільки у Інтернеті вийде знімок чи відео з цим прапором, то вони негайно змінюють його на ДНР. А буквально кілька днів тому, на фермі (ворожа позиція автор.) хтось вивісив зелений стяг.

Спостерігаючи з бійцями за ходом бою у «нічник», було добре видно, як у темряві різко загоряється вогник – це вікно амбразури чи дзоту, і з нього починає працювати ворожа зенітка. Як тільки наші засікли цю позицію, воїн з позивним «Ведмідь» вдарив по ній з АГС-17. Від довгої та влучної черги, бойовики його теж засікли, показавши своїм гранатометникам позицію трасерами… «Ведмідь» стріляний воїн, тому швидко змінив свою позицію.
По бойовикам без перестану працювали наші кулемети та «Мухи», повсюди лунали вибухи. Невдовзі вогонь стих… Ми разом із супроводжуючими повернулися на КСП.

– Тест на мужність ви витримали, – говорять нам бойові офіцери. – Більшість поважних гостей, як тільки почнеться бій або обстріл – негайно повертаються в тил, а ви, навпаки, на передній край. Це заслуговує шани.

Буквально за п’ять хвилин надійшла інформація, що позицію «Матросів» обстріляли з тилу…

– Диверсанти тут працювати не можуть, адже крізь нашу лінію вони не пройдуть. Це хтось із місцевих перевертнів. Вдень вони начебто мирні мешканці, а вночі підступно стріляють в спину українським військовим, – говорить прес-офіцер з’єднання лейтенант Владислав Якушев. – Нещодавно в закинутому будинку неподалік одного із опорних пунктів ми знайшли саморобний вибуховий пристрій. Мобільний телефон із виведеними контактами, дві протипіхотні міни, кілька РПГ та три тротилові шашки – це точно їхня робота.

Смертоносний механізм мав спрацювати після телефонного дзвінка. На щастя, ми його своєчасно знешкодили.

За його словами, також було багато випадків, коли місцеві пияки та колишні ув’язнені приносили до наших бійців вибухівку. Вони говорили, що випадково її знайшли. Насправді «сепари» так ховають свої арсенали і платять їм за послуги зберігання. Коли термін «договору» закінчується і гроші припиняють платити горе-комерсанти зі страху несуть вибухівку до нас.

Отримавши порцію свинцю та вогню, бойовики запросили у наших перемир’я. З української сторони затихла вся зброя. Проте, за кілька хвилин, «сепари» знову прицільно вдарили по позиціях «14-ї». Наші воїни також загатили по ним. Вогневе зіткнення набирало обертів… Від вибуху ворожого реактивного снаряду на околиці Мар’янки запалав цивільний будинок. На щастя, від пожежі ніхто не постраждав.

Раптом на КСП надійшла оперативна інформація, що в напрямку одного із підрозділів «Нічних демонів» (інший підрозділ бригади) висувається ворожа бронетехніка.

– ПТУРИ та РПГ до бою, – крикнув в радіостанцію ротний з позивним «Койот». – Зараз ми їм тут влаштуємо…

Зі взводним командиром з позивним «Халк», ми негайно вирушили на цей небезпечний напрямок, що в іншому кінці лінії фронту.
«Нічні демони» зайняли вогневі позиції. На сусідньому ВОПі по «сепарських норах» гатили «Дракон» та «Горинич», так кулемет ДШК та АГС-17 називають їхні «власники» – воїни з позивним «Псих» та «Одеса».

– Нехай спробують вийти ці кляті бронемашини, не раз вже бачили, як вони горять, – спостерігаючи в темряву говорить ротний «Койот».

Шалений вогонь не стихав ні на мить, поблизу нашої позиції почулися розриви ВОГів. Аж раптом, над головами просвистіла черга куль…

– Всі живі, продовжуємо спостереження, може підійти ворожа «броня», – сказав ротний. – А цим жартівника ми зараз дамо прикурити, накриємо їх з «Горинича».

Після кількох хвилин потужного вогню наступила тривожна тиша… Взявши прилад нічного бачення, помітив легеньке світло фар у посадці. Від бійців почув, що це скоріш за все «сепари» проводять евакуацію своїх поранених. А ворожої «броні» так і не було, очевидно цього разу вони не ризикнули.

…Більше чотирьох годин тривало вогневе зіткнення в Мар’їнці. За цей час бойовики п’ять разів запрошували перемир’я. Як тільки наші припиняли вогонь, найманці підстуано починали стрільбу.

У нас обійшлося без втрат. На ранок ми вирушили на «нульові» позиції, поспілкуватися з воїнами, які героїчно вели цей нічний бій.

Першим був опорник «Матросів». У деяких місцях, які прострілюються ворожими снайперами, доводилося бігти прихиляючись. Згодом дійшли до позиції «Психів», які першими прийняли на себе потужні удари бойовиків. Там нас зустрів воїн з позивним «Кіндрат». Цієї ночі він корегував наші АГСи та сам під вогнем здійснив більше десятка пострілів з «Мух». Згодом дійшли і до «Нічних демонів».

Це вже п’яте моє відрядження до зони АТО. В такій небезпечній ситуації побував вперше. Тієї ночі в Мар’їнці було по справжньому «гаряче». Весь цей час я був з нашими бійцями. Зранку мені сказали: «тепер ти обстріляний».

Дивлячись на загартованих в боях воїнів «14-ї», зрозумів, що їх не лякає нічого, а високому бойовому духу позаздрить навіть супротивник.
https://www.facebook.com/ato.news/posts/1115591968451..

Джерело