Тревел-блог: як зробити поїздку Азією незабутньою

Вікторія Торяник
Мандрівниця

• 2 січня 2016

Viktoriia Torianyk

Три тижні листопада ми з чоловіком присвятили вивченню Азії, відвідавши Пекін, Куала-Лумпур, Сінгапур, Бангкок і багато міст Індонезії. З великим багажем інформації та рюкзаками на плечах ми подолали майже 20 тис. км.

Це не перша, але якісно відмінна від усіх попередніх поїздка. Що зробило її особливою?

Вирушити в дорогу бекпекером
Про автора

Вікторія Торяник – фахівець у сфері комунікацій, блогер, каучсерфер, мандрівниця.

Любить пізнавати нові міста через історії їхніх жителів. Вважає, що це завжди найбільш зворушливі враження та найяскравіші згадки про подорож.

Існує стереотип, що пакетний тур дешевше індивідуального, але це абсолютно не так. Для порівняння скажу, що наша перша поїздка в Азію пакетним туром на 2 тижні у 2 країни коштувала вдвічі дорожче нещодавньої тритижневої поїздки по семи азіатських країнах.

Багатьох відлякує небезпечність самостійної поїздки. Насправді, якщо все продумати і спланувати заздалегідь, то ризики індивідуального туру не вищі за пакетний.

Їхати без нічого

Як правило, бекпекери подорожують з самим лише рюкзаком. Наші друзі та знайомі просто не можуть повірити, що ми з двома рюкзаками комфортно “колесили” Азією три тижні.

Насправді ж, в сумку середніх розмірів можна упакувати абсолютно все, і навіть шоколадні батончики, які, до речі, відмінно підходять для перекусів у дорозі. Якщо ви запланували поїздку в теплі країни, до аеропорту можна дістатися на таксі і відмовитися від громіздких теплих речей. Принадність подорожі без нічого також в тому, що рюкзак входить до ручної поклажі.

Без плану і маршруту

Так, це може здатися трохи дивним і ризикованим, але, повірте, саме такий підхід гарантує незабутні пригоди і приємне відчуття свободи.

Приміром, плануючи самостійне пересування Індонезією, нам вдалося зібрати лише фрагменти інформації про розклад, яка до того ж часто була суперечливою. Тому нам нічого не лишалося, окрім як шукати варіанти прямо на місці.

Так, прямуючи до вулкану Іджен на острові Ява, ми сіли на перший-ліпший автобус, дісталися до Баньювангі, поки були в дорозі, зв’язалися з місцевим каучсерфером, який допоміг нам знайти готель і джип для поїздки на вулкан.

BBC INDONESIA

Спробувати каучсерфінг

“Мене не цікавлять гроші. Я просто хочу допомагати людям”, – розповів нам 19-річний Дві з Баньювангі. У цьому місті ми опинилися у складній ситуації, і він пізно увечері приїхав нас “рятувати”.

Дві абсолютно безкорисливо допоміг вирішити всі наші питання. Виявилося, рік тому Дві піддався на авантюру і полетів з другом до Нової Зеландії. Там у нього вкрали гроші, потім він втратив телефон. У пошуках рішення він 2 дні блукав однією і тією ж вулицею. Зрештою, біля нього зупинилася машина, і дівчина запитала, чи все у нього гаразд. Дізнавшись його історію, вона запропонувала допомогу та нічліг. Три місяці Дві жив у неї, поки не заробив грошей на дорогу додому.

Тоді він пообіцяв собі, що завжди буде приходити на допомогу людям.

Запізнитися на літак

Під час перельоту додому ми запізнилися на стикувальний рейс через снігопад. Цей не зовсім комфортний період подорожі все ж подарував кілька лайфхаків на майбутнє. Потрібно бути гранично уважними до розкладу рейсу, виліт якого навіть в останній момент можуть перенести в інший кінець терміналу. При стикувальних рейсах краще вибирати варіанти з достатнім запасом часу для пересадки.

Нерідко літаки вилітають на півгодини пізніше запланованого, і може не вистачити буквально декількох хвилин для посадки на наступний літак.

За 15-20 хвилин реально пройти всі процедури і зібрати необхідні штампи, якщо ігнорувати черги, просити допомоги у співробітників аеропорту, використовувати електрокари для швидкого переміщення до потрібних виходів. Якщо ж всі ці зусилля не виправдалися, і ви проґавили свій рейс з вини авіаперевізника, отримайте квитки на наступний рейс, за необхідності номер в готелі і радійте життю! У нашому випадку ця неприємність обернулася трьома додатковими днями в Пекіні, які нам “оплатила” авіакомпанія.

Піднятися на кратер вулкана і закохатися у водний світ

Viktoriia Torianyk

Коли я “за компанію” подолала цей маршрут під зірками і сіла на оглядовому майданчику в очікуванні сходу сонця, у мене відбулось справжнє осяяння. Рух сонця буквально кожну хвилину обігрував горизонт, вулкан Бромо і туман біля його підніжжя, вражаючи неймовірними кольорами та відтінками. Мені хочеться, щоб кожному з нас життя подарувало хоча б один такий світанок з видом на вулкан.

Багатства водного світу ми вивчали біля незаселених островів архіпелагу Карімунджава. Після декількох хвилин снорклінга я почала заздрити місцевим рибкам, адже все це водне царство – їхній дім.

Спробувати традиційну їжу

Загальне враження про країну неможливо скласти без дегустації місцевої їжі. Звичайно, те, що вживають в їжу місцеві жителі, особливо в Азії, іноді здається занадто екстремальним.

Втім, рай для гурманів є далеко не скрізь. Індонезія, наприклад, навряд чи порадує багатством і різноманітністю їжі – смажений рис, риба і курка становлять основу раціону. Дивують хіба що солодощі з дуже яскравими барвниками. Рятує те, що в цій країні, як і в багатьох інших, завжди можна подружитися з рибалками, які хоч кожен день будуть доставляти вам найсвіжіші “дари моря”.

Viktoriia Torianyk

Так виглядає місцевий транспорт в Індонезії

Зрозуміти місцеві хитрощі

Це дуже корисний досвід, коли ви залишаєтеся сам на сам з місцевими розкладами. Кілька хитрощів від місцевих ми відкрили для себе, подорожуючи Індонезією. Поділюся найяскравішими.

Якщо в громадському автобусі їде турист, водій висадить його не на автовокзалі або біля потрібної розв’язки, а біля турагенції.

Тут почнуться довгі розмови про те, що автобус вирушає тільки завтра, але тільки для цього гостя зроблять персональний трансфер за півціни. Втім, навіть залізні домовленості можуть порушитися, ціна зрости вдвічі, а трансфер у два кінці може закінчитися в пункті першої зупинки.

В аеропортах місцеві “добрі люди” можуть допомогти купити квиток за подвійним тарифом, а турагенції під виглядом каучсерферів можуть стягувати гроші за проживання.

Допомогти іншим

Одного разу в кафе до нас підсів індонезієць Джеф. Він бачив, що ми з рюкзаками, і став розпитувати про подальші плани.

Коли ми сказали, що ще не придумали, як дістатися до готелю, він зателефонував другові, і вони на мотобайках відвезли нас у потрібне місце. За такий короткий час ми подружилися і плануємо незабаром погостювати у Джефа.

Така поведінка індонезійців поміняла щось в моїй свідомості, і я почала помічати людей, яким ми могли допомогти. Моя порада – якщо будете подорожувати, дивіться не лише на пам’ятки, а й на людей. Можливо, ви самі для когось станете одним з найяскравіших вражень!

Джерело