Секретні матеріали: як на ВВС комуністів шукали

Санча Берг
ВВС

• 26 січня 2016

Getty

У червні 1952 депутат парламенту від Консервативної партії переконував прем’єр-міністра Вінстона Черчилля провести розслідування діяльності комуністів у Британії. “У наші ряди затесалися зрадники, – писав сер Волдрон Смізерс. – І незважаючи на те, що я не схвалюю утиски свободи слова, з ними потрібно поводитися як зі зрадниками”.

Цей лист зберігався в одній із папок пана Черчилля, які лише зараз, через понад 60 років, стали доступними в Національному архіві. Документи були закриті “на невизначений термін”, як свідчить напис на коричневій картонній папці.

Як вважають історики, це через те, що мова йде про діяльність контррозвідки МІ-5, – а їхні документи епохи холодної війни почали розсекречувати лише кілька років тому.

Rex Features

Пан Смізерс закликав пана Черчилля провести широке розслідування комуністичної активності

У 1952 році пан Смізерс закликав пана Черчилля заснувати комітет під головуванням англійського судді або королівського адвоката, який провів би широке розслідування комуністичної активності і відзвітував би про результати прем’єр-міністру.

Це був час, коли у США сенатор Джозеф Маккарті проводив слухання за участю високопосадовців на тему ймовірного проникнення комуністів у різні американські відомства, в першу чергу – в державні органи.

“Пан Гольдберг – єврей-комуніст”

Особливе занепокоєння пана Смізерса викликали прихильники Комуністичної партії на ВВС: “У разі війни або великої кризи … ці друзі-попутники, що володіють таємними знаннями про механізми радіомовлення, зможуть протягом півгодини перерізати дроти і пошкодити обладнання, щоб серйозно ускладнити мовлення”.

Getty

Черчилль доручив МІ-5 виявити у ВВС людей з комуністичними поглядами

Він долучив список співробітників ВВС, які, на його думку, були комуністами або прихильниками комуністичних ідей. Більшість працювали у нещодавно створеній Російській службі. Серед них згадувався зокрема “пан Гольдберг – єврей, який контролює підбір програм і є комуністом”.

Йдеться про Анатолія Гольдберга – голову Російської служби Бі-бі-сі протягом багатьох років, дуже важливу і впливову постать.

Цей лист стурбував Черчилля – настільки, що він направив запит із додатком списку імен до МІ-5, через міністерство внутрішніх справ, для подальшого розслідування.

У відповіді міністерства йшлося, що турбуватися прем’єр-міністру не варто: “Виважена думку Служби безпеки полягає в тому, що комуністичний вплив на ВВС виражений дуже слабо і не становить серйозної загрози для безпеки”.

Протягом багатьох років МІ-5 проводила перевірки персоналу ВВС: згідно з їхніми висновками, із загальної кількості 12 200 людей у штаті корпорації було всього 147 комуністів, ймовірних комуністів чи тих, хто їм співчуває. Голова міністерства внутрішніх справ вважав, що масштабне розслідування на зразок того, яке пропонував пан Смізерс, “може викликати велике сум’яття, не виконавши при цьому жодних корисних цілей”.

У записці МІ-5 йдеться, що пан Гольдберг спілкувався з комуністом

Паралельно з цим МІ-5 зробило свій висновок щодо списку, складеного Смізерсом. Згідно з ним, немає жодних свідчень на користь того, що хто-небудь з цього списку перебував у Комуністичній партії. Анатолій Гольдберг, ішлося у ньому, в 1950 році мав контакти з одним відомим комуністом, який працював на радянське інформбюро, але не більше того.

“Не дав їм як слід”

Колишній голова Російської служби Бі-бі-сі Пітер Френкель знав Анатолія Гольдберга дуже добре. “Він був приголомшливим оповідачем, одним із кращих, кого я знав”, – каже пан Френкель. Його не дивує, що пан Гольдберг контактував з радянськими журналістами в Лондоні: “Це було частиною його роботи. Сам він комуністом не був”.

За словами пана Френкеля, пан Гольдберг ніколи не говорив про якісь свої проблеми з МІ-5, проте він знав, що декому його тон здавався занадто м’яким: “Він не дав їм як слід”.

Методи пана Гольдберга були акуратнішими, продовжує Пітер Френкель, – слухати людей, а потім ставити їм питання на кшталт: “Революція повинна була принести ось це і ось це. Це вийшло?”

Підхід пана Гольдберга був успішним. Вважалося, що Російська служба Бі-бі-сі викликала більше довіри і привертала більше аудиторії, ніж її суперники, фінансовані Вашингтоном, – хоча, безумовно, точних інструментів, щоб це виміряти, не існувало. МІ-5 і міністерство закордонних справ досягли успіху частково: у 1957 році пана Гольдберга все ж таки змістили з посади голови служби і залишили працювати коментатором.

Британські спецслужби підозрювали Анатолія Гольдберга

Пітер Френкель розповідає, що його попередник у Російській службі, колишній офіцер розвідки МІ-6 Олександр Лівен був невисокої думки про своїх колишніх колег з МІ-5. Він радив пану Френкелю не довіряти їхнім перевіркам персоналу, а більше покладатися на російських співробітників служби, які б “швидко занюхали” засланця.

Черчилль дав відповідь пану Смізерсу, в якій написав йому: “Мене запевнили в тому, що ви перебільшуєте масштаб комуністичного впливу, а також у тому, що існують належні плани з протидії будь-якій серйозній загрозі”.

Пан Черчилль написав пану Смізерсу, що його побоювання з приводу впливу комуністів у ВВС перебільшені

100 людей

Водночас приватний інтерес прем’єр-міністра до цього питання зберігся. Роком пізніше він попросив секретаря кабінету міністрів Нормана Брука дізнатися, скільки комуністів чи тих, хто їм співчуває, залишилося серед співробітників ВВС.

Відповідь була наступна: 100 осіб, з них 60 на відносно низьких посадах. Із 40 співробітників, які займали більш відповідальні посади, 31 людина була зайнята в іномовленні. За його словами, генеральний директор ВВС сер Ієн Джейкоб був обізнаний про ризики – що ті можуть намагатися вплинути на зміст програм. Однак, повідомив пан Брук, він, звичайно ж, є дуже уважним щодо найменших ознак цього, і йому безумовно допомагає той факт, що він в точності знає, хто саме перебуває під підозрою і які посади вони займають.

Ієн Джейкоб був проти “політики викорінення”

Ієн Джейкоб і голова міністерства внутрішніх справ були проти “політики викорінення”, оскільки побоювалися, що звільнення людей через їхні політичні погляди “викличе таку політичну бурю, що вона принесе більше шкоди, ніж користі”.

Джин Сітон, авторка книги “Ліваки і зрадники” про політиків і ВВС, вважає, що це цілком британський підхід: тримати під наглядом, замість того, щоб виганяти. За її словами, сьогодні така близькість між ВВС, урядом і МІ-5 могла би вселяти тривогу, однак це було наслідком Другої світової війни. Пан Черчилль і пан Джейкоб, наприклад, працювали пліч-о-пліч, каже пані Сітон:

“Це люди, які разом пройшли через часи загальнонаціонального лиха … Їх турбували одні й ті самі небезпеки, у них були схожі погляди на світ. У цьому сенсі робота МІ-5 не викликала у них такого почуття тривоги, як у когось, хто все життя працював у вечірніх теленовинах”.

Джерело