Чотири історії кохання однієї родини

Валерія Перассо
Кореспондент із соціальних питань, BBC World Service

• 14 лютого 2016

Eugenia Castagnino

У День всіх закоханих чотири покоління однієї сім’ї у віці від 11 до 79 років розповіли кореспонденту ВВС Валерії Перассо про те, що для кожного з них означає слово “кохання”.

У повітрі відчувається кохання, а на носі День всіх закоханих. Сучасні історії кохання зазвичай передають нам у вигляді солодкуватих і прилизаних історій у журналах та на екрані.

Але зовсім поруч з нами звичайна вулиця, наповнена несподіваних зустрічей та романтичних захоплень.

Яке воно – кохання у повсякденному житті? Ми попросили представників різних поколінь однієї родини розповісти нам свої історії кохання.

Ера “рідкого кохання”

Мої останні тривалі стосунки закінчились в 2008 році. Ось порахуйте: майже вісім років у мене нікого немає.

На ранньому етапі життя у мене були дуже серйозні стосунки з батьком мого сина. Я закохалась у нього за одну секунду і за два роки пройшла з ним всі стадії: спочатку ми зустрічались, потім разом жили, потім моя вагітність.

Озираючись назад, думаю, що мені довелось відчути справжнє кохання. Я не дуже романтична натура і мені складно захопитись, але у мене були дуже яскраві моменти.

EUGENIA CASTAGNINO

Марії Євгенії Кастаніньо 35 років. Вона живе у Буенос-Айресі і не має стосунків, як сама каже – “дуже сама по собі”

У підлітковому віці в мене був хлопець, з яким ми писали один одному дуже наївні вірші в обнімку під гарні балади. Одного разу літом я просто втратила голову з іншим хлопцем. Роман тривав всього чотири дні, але здавалось, що пройшла вічність.

Одного разу сказала мамі, що йду ночувати до подружки, а сам поїхала 300 кілометрів у пошуках хлопця, з яким познайомилась напередодні. Все, що я про нього знала – ім’я.

Не уявляла, що населення міста, в якому він жив, складало майже мільйон людей. Питала про нього на вулиці, але ніхто такого не знав.

Зараз мені вже за 30, і час від часу у мене відбуваються спалахи почуттів, але зараз мені все це здається мінливим та ефемерним.

Чи можна вважати 10-денний роман любовною історією? Раніше я думала, що ні, але тепер дивлюсь на це інакше.

Я стала ледачішою і вимогливою. Крім того, у мене настільки завантажене та напружене життя, що мені складно виділяти час для романтики.

Нічого не маю проти тої теорії, що свою любов можна зустріти за рогом, але для людей мого покоління – це складно. У кожного з нас вже є своя душевна рана, і стає складніше довіряти іншій людині.

Тому ні до чого не зобов’язуючий зв’язок на одну ніч – більш простий варіант, навіть при тому, що це, звичайно, не те, що нам хотілося б мати.

Сайти та мобільні додатки для знайомств, з одного боку спростили якісь речі, а з іншого – ні. Настала ера – “рідкого кохання”: ти хочеш втримати його, вчепитись, а вона прослизає крізь пальці.

Але я завжди вірю, що краще ще попереду. Не так давно через Tinder я познайомилась з молодою людиною. Чи це кохання? Ми поки на самому початку і проходимо ту фазу стосунків, на якій інший здається тобі досконалим і фантастичним.

І ми обоє знаємо, що ця фаза не триватиме довго.

Але я не втрачаю надії. Безумовно, життя набагато приємніше, коли в ньому є кохання. А йти за ним чи ні – особистий вибір кожного. Є багато способів обрати собі когось найбільш підходящого: сайти знайомств, соцмережі, друзі можуть познайомити, побачення наосліп або просто несподівана зустріч на вулиці.

Щоб знайти кохання, потрібно вилізти з панциру, ризикнути відкрити своє серце. Як кажуть, хто не ризикує, той не виграє.

“Кохання – це не тільки дівчатка”

Eugenia Castagnino

Валентино Відаль – син Євгенії – вчиться у школі, йому 11 років

Я вірю, що кохання приходить у свій час, не треба ходити його шукати. Хоча, якщо ви давно чекаєте, а воно все ще не прийшло, тоді, можливо, і треба сходити і самому трошки пошукати.

А ще треба вміти дарувати кохання. Якщо ви цього не можете, тоді все даремно.

Кохання – це не тільки, коли думаєш про дівчаток. Потрібно ще бути добрим, хорошим та вміти ділитись з друзями. Я думаю, що дружба – це також любов.

Коли мені було 7 років, я закохався у дівчинку в школі. Вона була дуже-дуже гарна, кучеряве волосся і все таке. Одного разу ми пішли з нею у кіно, моя мама також була з нами.

Зараз мене не цікавлять дівчата з мого класу. Я вважаю, що актриса Софія Вергара дуже гарна, і Хлоя з “П’ятої хвилі” (роль у виконанні Грейс Морец) також.

Коханню треба допомагати

Моє перше кохання сталось у 18 років. Ми разом вчились та зустрічались протягом чотирьох років. Але я його кинула, бо він був занадто ревнивим.

Свого колишнього чоловіка я зустріла, коли мені було 22 роки, і закохалась я в нього з першого погляду. Ми одружились через дев’ять місяців після початку стосунків. У нас було дуже гарне, всепоглинаюче кохання.

Eugenia Castagnino

Мірта Заккаро – старша сестра Євгенії. Їй 59 років, розлучена

В нас була гарна сім’я, і я була щаслива, поки тривало кохання – 26 років шлюбу, непогано, правда?

Мої нинішні стосунки тривають 11 років. Як я його знайшла? Ми були колегами, він працював на тому ж поверсі, що і я. Ми бачились щоденно і я поступово закохувалась в нього. Півтора роки я приховувала свої почуття, а потім наважилась написати йому листа.

Але одразу віддати мені не вистачило духу. Я ховала його ще чотири місяці, а потім в один прекрасний день просто сказала йому особисто.

Я не шукала кохання, але знайшла прекрасну людину, яка любить мене, а я його, який мене поважає і йде зі мною поруч.

Я дуже щаслива в цих стосунках, які одночасно і вільні, і невільні.

Наше коханні зріле та ніжне, ми уважні один до одного та довіряємо один одному.

Ще ми розділяємо кохання дітей та онуків, що в нашому віці дуже важливо. Я можу вільно говорити, про що я думаю і що відчуваю, для мене це так важливо.

Я не думаю, що кохання треба шукати і форсувати події. Але коли воно приходить, йому обов’язково треба протягнути руку.

Кохання або є, або немає

Кохання, як і життя, завжди різне, весь час змінюється.

Eugenia Castagnino

Сюзанна Кастаніньо – вдова. Була одружена двічі. Зараз їй за 70, але вона зустрічається з чоловіком, з яким у неї були стосунки у підлітковому віці. Наша перша героїня Євгенія є її двоюрідною онукою

Я озираюсь у минуле й переживаю двоякі відчуття. Іноді мені здається, що я все робила правильно, а іноді, що припустилась багатьох помилок. Зараз перебуваю на вершині гори, і це один із найпрекрасніших моментів мого життя.

Я зустрічаюсь з чоловіком, якого кохала ще в 15 років. Він був на три роки старшим, що тоді мені здавалось великою різницею у віці. Ми зустрілись знову всього кілька місяців тому.

Я знаходила кохання через друзів і знайомих. Мене представляли різним людям, іноді проскакувала іскра і зав’язувались стосунки.

І цей раз не став винятком. Моя подружка якось згадала у розмові моє ім’я, мій колишній хлопець дізнався про це і сказав, що хоче зі мною побачитись. Ми не бачились і нічого не знали один про одного більше 60 років.

Я ніколи не бігала за чоловіками, я надавала їм можливість добиватись мене. Чи сумую я за колишніми часами? Ні. Іноді я навіть не згадую про минуле. А Майбутнє… Ну, хто ж знає, що воно нам готує.

Зараз моє уявлення про життя набагато ясніше. Я не вірю у багатоликість кохання: ти любиш і все, нічого важливішого за це немає. Або ти відчуваєш це відчуття, або ні.

Іноді я бачу, як молоде покоління весь час щось аналізує, турбується з будь-якого приводу. Кохання або є, або немає, і в цьому випадку його краще пошукати в іншому місці.

Джерело