Звідки узявся культ манго у Китаї?

• 15 лютого 2016

Getty

П’ятдесят років тому у Китаї почався найхаотичніший і найболісніший період його новітньої історії – десятилітня “Культурна революція”. У цей час країною пронеслася специфічна істерія – культ манго. Чому простий фрукт став об’єктом поклоніння і як він сприяв культу “Вождя Мао”, досліджує Бенджамін Рамм.

У 1966 р. Мао закликав студентську організацію хунвейбінів (“червоних вартових”) на боротьбу з “реакціонерами” у суспільстві, особливо з-поміж керівників і авторитетних осіб. Його метою було перекроїти суспільство, очистивши його від буржуазних елементів і традиційних способів мислення. Але станом на літо 1968 року країну охопив внутрішній конфлікт між різними фракціями “червоних вартових”, що претендували на владу.

Щоб приборкати монстра, якого він сам спустив з повідка, Мао відправив у пекінський Університет Цінхуа тридцять тисяч робітників, озброєних лише “Червоною книжечкою” як талісманом. Студенти зустріли їх списами і сірчаною кислотою, убивши п’ятьох із них і травмувавши понад 700, перш ніж врешті-решт здатися. Мао віддячив робітникам подарунком – приблизно сорока плодами манго, які напередодні подарував йому міністр закордонних справ Пакистану.

Подарунок глибоко усіх вразив.

Від самого початку, манго перетворилося на священну реліквію, яку слід було шанувати аж до поклонінняАдам Юет Чау, лектор Кембриджського університету

“На той час, жодна людина у північному Китаї не знала, що таке манго. Робітники не спали всю ніч, роздивляючись їх, нюхаючи, гладячи шкірку, ламаючи голову над тим, що це за чарівний фрукт”, – розповідає історик мистецтва Фреда Мерк, яка докладно описала ці події.

І додає: “Водночас робітникам надійшла “висока директива” від вождя Мао, в якій говорилося: “Віднині робітничий клас мусить проявляти лідерство в усьому”. Таке визнання було великою радістю”.

Перехід лідерства від гарячкуватих студентів до робітників і селян приніс країні передишку посеред анархії.

“Як згадували деякі пекінці, вони відчули, що Мао нарешті втрутився у хаотичне і безжальне насильство і що манго покладає кінець Культурній революції”, – каже пані Мерк.

———–

“Культурна революція” Мао Цзедуна

• Вождь Мао розпочав т.з. “Культурну революцію” у травні 1966 р.
• Ця 10-річна політична та ідеологічна кампанія була спрямована на відродження революційного духу і очищення країни від “нечистих” елементів
• Молодих китайців відправляли у села – вчитися від складного життя селян
• За правління Мао постраждали і загинули мільйони людей

Джерело: BBC History

———–

Чжан Куй, робітник, що брав участь у поході на Університет Цінхуа, каже, що прибуття одного з плодів манго на його фабрику спричинило гарячі дебати.

“До нас на фабрику прийшов військовий, з манго у високо піднятих руках. Ми довго сперечалися, що з ним робити: чи розділити поміж собою і з’їсти, чи зберегти. Врешті-решт, ми вирішили його зберегти”, – згадує він.

“Ми знайшли лікарню, що його заспиртувала. Він став музейним експонатом. Це перше, що ми вирішили, а друге – ми зробили воскові копії манго, кожна у скляній скриньці, і роздали усім Революційним робітникам”, – ділиться Чжан Куй.

Робітники мали виявляти пошану до священного фрукта, а інакше отримували серйозну догану.

Ван Сяопін, працівниця пекінського Верстатобудівного заводу №1, також отримала воскову копію. Оригінал був призначений для вищої місії.

“Справжнє манго помістили в автомобіль, і делегат від робітників повіз його з фабрики в аеропорт, під барабанний бій і на очах у натовпу, що вишикувався уздовж вулиць”, – розповідає пані Ван.

Робітники винайняли літак спеціально для того, щоб доправити одне манго на фабрику у Шанхай.

Коли один з плодів почав гнити, робітники почистили його і зварили у чані з водою, яка тоді стала “святою”; кожен робітник випив її по ложці. (Розповідають, що Мао сміявся, коли йому переповіли цей епізод).

Своєю нелюбов’ю до фруктів Мао дав старт культу манго в Китаї

“Від самого початку, манго перетворилося на священну реліквію, яку слід було шанувати аж до поклоніння, – пояснює лектор Кембриджського університету Адам Юет Чау. – Це був не просто подарунок Вождя – це був сам Вождь”.

———–

Цей зв’язок відображений у вірші того часу:

Побачити це золоте манго – все одно, що побачити Великого вождя Мао!

Постати перед цим золотим манго – все одно, що постати перед Великим вождем Мао!

Знову і знову ми торкалися золотого манго: золоте манго було таким теплим!

Знову і знову ми нюхали золоте манго: золоте манго було таким ароматним!

———–

Плоди ще довго гастролювали країною уздовж і поперек, і скрізь проходили паради на їхню честь. Хунвейбіни зруйнували храми та святині, але винищити артефакти простіше, ніж винищити релігійну свідомість, тож скоро манго стали об’єктом пристрасного поклоніння. Деякі обряди наслідували багатовікові традиції буддизму та даосизму; манго навіть ставили на вівтарі, перед якими робітники били поклони.

Китайці здавна наділяли їжу символічним значенням, що, можливо, сприяло непомірному захопленню подарунком Мао. Манго порівнювали з “грибами безсмертя” і “персиком довголіття” з китайської міфології. Робітники припускали, що дарунок свідчив про жертовність Мао: він нібито віддав їм своє довголіття.

Вони не знали, що Мао не любив фруктів, і не засмучувались, що він просто передарував їм чужий подарунок. У Китаї є традиція під назвою “чжуань-сун”, тобто “передарування”. На заході це вважається поганим тоном, але у Китаї, навпаки, лише робить честь і дарувальнику, і обдарованому.

Ця символічна подія також принесла вигоду агітвідділу компартії, який швидко запустив у виробництво домашні товари з зображенням манго, такі як простирадла, туалетні столики, емальовані підноси та умивальники, а також мило та цигарки з ароматом манго. У Пекіні, під час параду на честь Дня утворення КНР у жовтні 1968 року величезні манго з пап’є-маше зайняли важливе місце у процесії. Далеко ж у провінції Гуйчжоу тисячі озброєних селян побилися за чорно-білу фотографію манго.

Втім, не всі перейнялися загальною любов’ю до фрукта. Художник Чжан Хунту розповів мені про свій скептицизм:

“Коли історію про манго опублікували в газетах, я подумав, що це посміховисько, глупство та нісенітниця! Я ніколи не куштував манго, але знав, що це фрукт, а будь-який фрукт швидко згниє”.

Тих, хто озвучував свої сумніви, жорстоко карали. Одного сільського стоматолога публічно принизили, а потім і стратили за те, що він іронічно назвав “мандрівне” манго солодкою картоплею.

За півтора роки “мангова лихоманка” поступово згасла, і скоро непотрібні воскові муляжі стали використовувати замість свічок, коли зникала електрика.

Таємниці манго більше немає. Це уже не священна ікона, як колись, а просто харчовий продуктВан Сяопін

Плоди манго знову приїхали до Пекіна як подарунок у 1974 року. Їх привезла з собою Імельда Маркос – манго вважається національним фруктом Філіппін. Дружина Мао Цзян Цін, відома на Заході як “пані Мао”, зробила спробу відродити давню любов, відправивши манго до робітників. Ті старанно організували прийом і засвідчили свою вдячність, але пані Цзян не так тонко відчувала час і нагоду, як її чоловік.

Наступного року, коли Мао, не маючи чіткого спадкоємця, був уже тяжко хворий, вона замовила новий фільм “Мангова пісня”, який мав підняти довіру до її особи. Не минуло і тижня від виходу фільму, як пані Цзян була заарештована, а фільм – вилучений з прокату. Це був останній розділ повісті про манго.

Сьогодні цей фрукт вільно продається у Пекіні, і Ван Сяопін може пити сік “золотого манго”, коли забажає.

“Таємниці манго більше немає, – каже вона. – Це уже не священна ікона, як колись, а просто харчовий продукт. Молоді люди не знають історії, але ті з нас, хто це пережив, відчувають у серці щось особливе, коли думають про манго”.

Мао Цзедун тепер лежить забальзамований у скляній скриньці, як ті манго, які він колись подарував робітникам.

Історики зазвичай бачать у культі манго дивний вибрик тоталітарної моди, але це один з небагатьох прикладів, коли культура творилася спонтанно і поширювалась знизу догори, за ініціативою робітників і згідно з їхніми уявленнями.

В епоху неймовірної жорстокості манго стали для людей символом миру і щедрості. Усім вірилося в обіцянку, що була надрукована на емальованих підносах: “З кожним манго – океан добра!”

Джерело