Валерія Перассо
Кореспондент із соціальних питань, BBC World Service

Хоч багато хто жаліється, що нинішній кіноіндустрії бракує різноманіття, список номінантів на “Оскар” це не підтверджує. Цього року на премію за найкращий фільм претендують митці з різних традицій “світового кіно”, інформує нас Академія кінематографічних мистецтв США.

Цими днями Кіноакадемію багато критикують за те, що серед номінантів другий рік поспіль немає чорношкірих акторів і кінематографістів (у соцмережах ця критика об’єднана теґом #OscarsSoWhite). Втім, розмаїття – це не лише колір шкіри.

Погляньмо на десять фільмів, чиї творці пройдуть цієї неділі червоною доріжкою, сповнені надії. Автори розповіли ВВС про свою роботу і про внесок “світового кіно” у феномен Голлівуда.

1. Бразильський хлопчик – світові

Цього року, Бразилія отримала свою першу номінацію в історії “Оскарів” – у категорії “найкращий анімаційний повнометражний фільм”.

Бразильський режисер і сценарист Але Абреу готовий поборотися за свій фільм на червоній доріжці. А боротьба, напевно, нагадуватиме Давида і Голіафа: його “Хлопчик і світ” змагатиметься з улюбленцем публіки “Думками навиворіт”, масштабним спільним проектом студій Disney і Pixar, що посів десяте місце у списку найприбутковіших мультфільмів усіх часів.

Найкраще в мультиплікації те, що вона дає повну свободу творчості. Але ринок дуже закритий.Але Абреу, режисер і сценарист

Його історія – про хлопчика, що йде з крихітного села в глибинці уявної країни, щоб розшукати давно загубленого тата у світі, де йде війна. Тут лише один головний персонаж: схематична фігурка з паличок, намальована від руки; це недвозначно натякає на ставлення режисера до мультиплікаційної індустрії.

“Найкраще в мультиплікації те, що вона дає повну свободу творчості. Але ринок дуже закритий. Ми мусимо якось продавати квитки і долати височенну стіну, аби сягнути до аудиторії… Студія Діснея зробила важливий внесок в індустрію, але ми мусимо лишати місце і для інших підходів”, – сказав режисер кореспондентові ВВС.

Його мультфільм, каже пан Абреу – це “поклик Латинської Америки”, що лунає від імені усього регіону.

“Він репрезентує меншини. Всі латиноамериканські країни колись були колоніями. Вони пережили диктаторство, потерпали від чужоземних економічних інтересів і були позбавлені багатства природних ресурсів”, – продовжує пан Абреу.

“Це також крик уболівання за мистецтво анімації”, – каже режисер, який прагнув створити “принципово інший” мультфільм, ніж ті, що сходять з виробничих ліній великих анімаційних студій.

2. Японія: на третій раз пощастить?

Ще один конкурент “Хлопчика і світу” – японський мультфільм “Спогади про Марні”.

Ця мрійлива стрічка зроблена за дитячою книжкою 1967 року видання і розповідає про дружбу між сумною 12-річною сиротою і загадковою юною білявкою, з якою вона знайомиться, коли проводить літо у прибережному містечку.

І хоча формально для Голлівуда це фільм-аутсайдер, він походить з “вищої ліги” мультіндустрії: це останнє творіння славетної студії Ґіблі і плід культури країни, відомої мультфільмами-аніме.

Це п’ята номінація японського анімаційного фільму на “Оскар” і третя поспіль для фільмів студії Ґіблі.

3. Палестинська пародія

“Ave Maria” – незвичайний фільм у багатьох сенсах: комедійний погляд на життя черниць на Західному березі Йордану, знятий палестинським режисером. Він першим з арабських фільмів отримав номінацію на “Оскар” у категорії “Найкращий художній короткометражний фільм”.

У цьому гуморі є щось таке, що усім зрозуміло, попри делікатність темиБазіл Халіл, режисер

“Поблизу будинку моєї бабусі у Назареті є великий монастир. Він ніби міцна бульбашка, де живуть черниці, які ніколи ні з ким не розмовляють. Це завжди мене інтригувало. Що б сталося, якби їм довелося порушити правила?” – каже режисер Базіл Халіл.

А правила летять шкереберть, коли машина побожних ізраїльських поселенців ламається посеред дороги якраз у шабат; вони не можуть навіть скористатися телефоном, щоб попросити про допомогу, і звертаються до монахинь, щоб ті зателефонували за них. За цим розгортається кумедна сцена, де проявляються їхні релігійні розбіжності.

“Сміються усі! У цьому гуморі є щось таке, що усім зрозуміло, попри делікатність теми”, – сказав пан Халіл кореспондентові ВВС.

На думку режисера, палестинські фільми майже завжди подобаються глядачам.

“Часом тобі ніби закривають рота, і твою історію переповідають чужинці під вигідним для них кутом. Ми прагнемо налагоджувати зв’язки, показувати, що ми – звичайні люди. Гадаю, тому наші фільми користуються популярністю на фестивалях”.

4. Бедуїни у Голлівуді

Дорогу до “Оскарів” арабським кінематографістам проклав фільм “Рай сьогодні” – перша арабська стрічка, що номінувалася на цю премію 2005 року у категорії “Найкращий фільм іноземною мовою”.

Сьогодні ж, шанс ввійти у історію має стрічка “Тіб” – якщо їй вдасться перемогти і заробити для свого регіону першу золоту статуетку.

Я виріс на оповідях про бедуїнські ночі та воїнів-бедуїнів – в арабських сім’ях, батьки завжди розповідають їх дітямНаджи Абу Новар, режисер

Цей йорданський фільм стежить за долею хлопчика-бедуїна, який під час Першої світової війни служить провідником британського офіцера до таємного місця призначення.

“Я виріс на оповідях про бедуїнські ночі та воїнів-бедуїнів – в арабських сім’ях, батьки завжди розповідають їх дітям. Ми знімали цей фільм у Йорданії протягом року і тісно співпрацювали з бедуїнами, надихаючись їхньою музикою та розповідями”, – сказав ВВС режисер Наджи Абу Новар.

Ця пустельна драма про дорослішання уже отримала премію Британської академії телебачення і кіномистецтва (БАФТА) як найкращий дебют року.

Тепер, каже пан Новар, “Оскар” став би для Йорданії не гіршим подарунком, “ніж перемога на чемпіонаті світу з футболу”.

“Коли я знімаю, то про це не думаю – я знімаю кіно, бо мені це подобається. Але якщо відступити назад і подивитись на контекст – це чудово, що по червоній доріжці поряд з зірками пройдеться 15-річний бедуїнський хлопець. Адже він на це заслуговує не менше, ніж інші”.

5. Чорно-біла Колумбія

Змагатися з “Тібом” буде амбітний чорно-білий експериментальний фільм з Колумбії.

“Обійми змія” – перший колумбійський фільм, номінований у категорії “Найкращий фільм іноземною мовою”, поруч з фільмами “Мустанг” (Франція), “Війна” (Данія) і фаворитом букмекерів фільмом “Син Саула” (Угорщина).

У Колумбії справи з кіно покращились в останні десять років, після того як у 2003 році був прийнятий “Закон про кіно”Сіро Герра, режисер

Режисер Сіро Герра завсідник кінофестивалів по всьому світу; втім, як він каже, надія на “Оскар” – то зовсім інша річ.

“Це шанс, який випадає мало кому з кінематографістів, якщо вони не американці. У Колумбії справи з кіно покращились в останні десять років, після того як у 2003 році був прийнятий “Закон про кіно”, сказав пан Герра кореспондентові BBC Mundo.

З державним фінансуванням і податковими пільгами на виробництво і демонстрацію фільмів, в країні, де раніше виходило по три фільми на рік, зараз виходить майже по 25.

“Обійми змія” – заворожлива історія про річкову подорож колумбійською частиною Амазонки з місцевим гідом – шаманом і останнім представником свого племені.

Режисер бачить у цьому “духовну подорож” і ключ до національної “трагедії”, яка полягає у витісненні традиційного знання колоніалізмом.

У фільмі, сценарій до якого писався три роки, звучить дев’ять мов, включно з місцевими діалектами, що перебувають на межі вимирання. Він чорно-білий, “бо жодна плівка не здатна відтворити зелень джунглів – тож я вирішив залишити це уяві глядачів”.

6. Україна: як твориться історія

Документальна стрічка російського режисера Євгена Афінеєвського “Зима у вогні” занурює глядачів у нещодавню історію: у ній ідеться про спонтанне повстання на захист громадських прав, що увінчалось поваленням уряду.

Арена дій цього фільму – київський Майдан Незалежності, а головні герої – студенти-протестувальники.

Можна просто узяти камеру і слухати історії простих людей, що не потрапляють у газетні заголовкиЄвген Афінеєвський, режисер

“2013 року, щойно у Києві почалися студентські демонстрації, я купив квиток на літак і полетів туди. Там я найняв двох відеооператорів і цілими днями був на Майдані. Я був свідком того, як твориться історія. Я дуже люблю спонтанність документального кіно: можна просто узяти камеру і слухати історії простих людей, що не потрапляють у газетні заголовки”, – каже пан Афінеєвський.

Він може не турбуватись про домовленості щодо показів чи про те, як завоювати аудиторію: цей фільм одразу отримав підтримку служби потокового телебачення Netflix і уже доступний для перегляду у 130 країнах.

Пан Афінеєвський вважає, що цей фільм може відкрити прихильникам Голлівуду очі на питання свободи і демократії. Що ж до заяв про недостатнє розмаїття претендентів на “Оскар”, на його думку, вони сильно перебільшені.

“Різноманітність – це говорити про всіх, не лише представників різних рас. У цьому сенсі, номінанти на “Оскар” досить різноманітні. Всі ми представляємо меншини, походимо з різних культур світу і маємо одну просту спільну мету: збагатити світову культуру через такий потужний канал, як Голлівуд”.

7. Пакистанська режисерка з політичною місією

Шармін Обейд-Чіну уже була на червоній доріжці: 2012 року ця пакистанська режисерка отримала “Оскар” за документальну стрічку “Рятуючи обличчя” про своїх співвітчизниць, яких облили кислотою.

У фільмі “Дівчина у річці, або ціна прощення”, який номінується на “Оскар” цього року, вона взялася за не менш болюче питання – так звані “вбивства честі”.

Кіно – потужний інструмент суспільних змін, і з моєю номінацією у Пакистані щось зрушилосьШармін Обейд-Чіну, режисер

“Я пишаюся тим, що знову представлятиму Пакистан на врученні “Оскарів”, але ще більше пишаюся, що змогла привернути увагу до цієї забороненої теми. Кіно – потужний інструмент суспільних змін, і з моєю номінацією у Пакистані щось зрушилось”, – розповіла вона нашому кореспонденту.

Фільм обертається навколо правдивої історії 18-річної дівчини, якій вдалося вижити після того, як односельці мало не вчинили над нею “вбивство честі”.

“Вона хоче донести до людей, що вбивство честі – таке саме вбивство. Ось чому вона не соромиться розповідати свою історію”, – каже режисерка.

Пані Обейд-Чіну також вважає, що цьогорічні номінанти на “Оскар” достатньо різноманітні – і що проблема в іншому.

“Нам потрібні сценарії для акторів з різних соціальних груп, але Академія не винна. Скільки виходить фільмів, де беруть участь азійські, латиноамериканські, чорношкірі актори? Небагато. Це мають виправити студії, на яких, власне, тримаються кінозйомки і кіноіндустрія”.

8. Чилі очима ведмедя

Чилійський мультиплікатор Габріель Осоріо вирішив розповісти історію своєї родини у неординарний спосіб: через безіменного ведмедя, що уособлює його дідуся, який мусив поїхати у вигнання під час кривавого мілітаристського режиму Августо Піночета (1973-1990).

“Я знав, що у мене є дідусь, але, поки був малим, жодного разу його не бачив і не міг зрозуміти, чому він десь далеко”, – пригадує пан Осоріо.

Цікаво, що на різних фестивалях у різних країнах, де я презентував цей мультфільм, глядачі вбачають у ньому паралелі з власною історієюГабріель Осоріо, мультиплікатор

Самотній ведмідь з цього короткого анімаційного фільму будує механічну діораму, щоб не забути, яке в нього було життя, поки його не забрали у цирк – це метафора про те, як за диктаторських часів важкі обставини розділяли сім’ї.

“Я не хотів зображати усе надто буквально. Цікаво, що на різних фестивалях у різних країнах, де я презентував цей мультфільм, глядачі вбачають у ньому паралелі з власною історією і додають нові шари змісту”, – каже режисер.

У цій старанно зробленій мультиплікаційній стрічці, робота над якою розтягнулася аж на п’ять років, пан Осоріо і його команда використали багато різних технік анімації.

Він сподівається привезти до Чилі перший “Оскар”; якщо ж говорити про номінації, Чилі вдруге претендуватиме на статуетку. Першим номінантом від цієї країни був фільм “Ні” (2012), в якому теж ішлося про неспокійне минуле країни часів Піночета.

9. Російські пригоди у космосі

Російський мультиплікатор Костянтин Бронзіт обрав для свого короткого мультфільму “Ми не можемо жити без космосу” дуже “голлівудську” тему космічних досліджень.

Однак його космонавти вирушають у дуже містичну подорож.

Це трудомісткий і складний процес без гарантії результатуКостянтин Бронзіт, мультиплікатор

Пан Бронзіт каже, що головна ідея цього мультфільму йому “наснилася” і що процес, який врешті привів його до номінації на “Оскар”, аж ніяк не можна назвати приємним.

“Я ніколи не розумів фразу “радість творчості”… Коли я працюю над фільмом, він роз’їдає мене зсередини, спалює мене. Це як хвороба – поки я зроблю свій фільм, я уже важко хворий. А якщо не зроблю, то помру. Ось чому я роблю кіно. Ніякої радості я не отримую” – сказав він на прес-конференції у рідному Санкт-Петербурзі.

Російський претендент продовжує давні традиції радянської мультиплікації. Разом з колегами-аніматорами з-поза Голлівуда, що працюють у стилі “арт-хаус”, він віддає перевагу “неоднозначній мові”, що порушує канони великих студій.

“Це трудомісткий і складний процес без гарантії результату”, – підсумовує пан Бронзіт.

10. Вища мексиканська ліга

Мексиканський режисер Алехандро Гонсалес Іньярріту, який минулого року отримав головний “Оскар” за фільм “Бердмен”, уже і так входить до вищої ліги Голлівуда.

Нині ж його натуралістична робота “Легенда Г’ю Гласса” є лідером з кількості номінацій – їх вона отримала аж 12.

Багато хто очікує, що 52-річний Іньярріту отримає нагороду у номінації “Найкраща режисура”, яку отримав і минулого року. Якщо це станеться, він буде третім режисером в історії “Оскарів”, який отримає цю нагороду двічі поспіль (після Джона Форда і Джозефа Манкевича).

Втім, Іньярріту – не єдиний експортер мексиканського таланту до кіноіндустрії сусідів: ще двоє співвітчизників з його команди також сподіваються на “Оскар”.

Еммануель Любецкі, давній сподвижник Іньярріту, двічі отримував визнання Кіноакадемії за свою операторську роботу – спершу за “Гравітацію”, а потім за “Бердмена”, таким чином ставши найтитулованішим оператором Мексики.

Також у черзі за нагородою – звукооператор Мартін Ернандез. У разі перемоги це буде його перший “Оскар”, адже минулого року він зазнав невдачі, хоча теж був номінований за роботу у “Бердмені” у числі “вищої мексиканської ліги” Іньярріту.

What’s wrong with the BBC? This entry passed through the Full-Text RSS service – if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.

Джерело