Що пов’язує Кеті Перрі та Гіларі Клінтон, чим вразила Адель своїх прихильників, чи змінив батько Емі Вайнхауз ставлення до фільму про доньку після Оскару та які топ-10 феміністичних книг – в огляді британської преси.

Політика у стилі поп

Уявіть, що ви опинилися на одному із заходів на підтримку Гіларі Клінтон. Як гадаєте, що буде першим, що ви почуєте ще до того, як потрапити в приміщення?

Ніхто не змінить власні погляди та не проголосує за тебе через те, що в тебе грає класна музикаДана Горселані-Мостак, музичний експерт

Майже вгадали – Кеті Пері! І це може вас дещо здивувати.

Guardian з’ясовує, що кажуть музичні вподобання американських ймовірних кандидатів в президенти США про їхні смаки та особистості.

Справа в тому, що серед електорату Гіларі Клінтон – в основному жінки середнього віку, тож поп-зірка американських тінейджерів – не найкращий спосіб заробити прихильність до себе, цитує видання музичного експерта Дану Горселані-Мостак.

“Взагалі-то музика не спрацьовує таким чином. Ніхто не змінить власні погляди та не проголосує за тебе через те, що в тебе грає класна музика”, – каже Горселані-Мостак.

Під час передвиборчих заходів Дональда Трампа можна почути що завгодно – від Rolling Stones до Фантома опери. Сам же політик віддає перевагу появі на сцені під звуки арії Пуччіні Nessun Dorma.

“Це у стилі переконаного фашизму”, – цитує газета голову власного бюро у Вашингтоні Дена Робертса.

Загалом же, використання музики в політиці – не новий інструмент завоювання прихильності виборців. Таким чином, політики вибудовують свою ідентичність, цитує видання пана Горселані-Мостак.

“Бездоганне шоу”

Адель розпочала світове турне “бездоганним та стильним” шоу в ірландському Белфасті, пише журналістка Daily Express Хана Брітт.

29 лютого британська співачка виступила з першим концертом в рамках шоу на підтримку третього студійного альбому “25”.

Адель акомпанував оркестр з 18 музичних інструментів, а разом з нею співали три бек-вокалістки.

На щастя численних прихильників, окрім композицій з нового альбому, співачка заспівала і свої старі хіти, завдяки яким, і здобула популярність.

Попри численні нагороди, та, зокрема, отримані напередодні відзнаки Grammy та BritAwards, Адель залишається надзвичайно простою людиною, пише журналістка.

“Попри свою могутність, вона поводилася надзвичайно скромно та просто, що приємно тішило око”, – пише автор.

Протягом всього шоу співачка намагалася жартувати зі своїми прихильниками, що додало атмосфері вечора неперевершеності.

“Коли я підіймалася сходами на сцену, мало не вмерла”, – цитує видання Адель.

Квитки на концерти британської співачки розкупили за лічені хвилини з моменту початку продажу, а після цього їх продавали в інтернеті за чотиризначні суми.

Наразі, це можливо “найближча до людей суперзірка у всьому світі”, і в цьому вона неперевершена, підсумовує оглядач.

Непорушний Вайнхауз

І нагороди американської кіноакадемії виявилося замало для батька Емі Вайнхауз, аби змінити своє ставлення до документальної стрічки про співачку, яку

нагородили Оскаром, повідомляє Telegraph.

“Я не зміню своє ставлення лише через те, що фільм отримав Оскар. Він зображує Емі у негативному, злому та оманливому світлі”, – цитує Мітча Вайнхауза видання.

На думку батька, у стрічці “Емі” зроблено значний акцент на те, що співачка зловживала наркотиками. Він заявив, що це особиста перемога режисера Асіфа Кападії, і вона немає жодного відношення до його доньки.

За словами ж авторів стрічки, вона показала глядачеві іншу сторону співачки та по-справжньому розкрила її особистість.

Топ-10 феміністичної прози

Напередодні Міжнародного жіночого дня Independent публікує

топ-10 найбільш феміністичних книжок за версією видання.

До переліку потрапили як нові твори, так і нові видання класики на тему боротьби за права жінок у роботі та спорті.

На першу сходинку газета поставила серію есе під заголовком “Я називаю себе феміністкою”, у яких 25 молодих жінок до 30 років пояснюють, чому вони вважають себе феміністками і в чому суть цього явища.

Друге місце у рейтингу посіла книга ірландського науковця Емер Отоле “Дівчата залишаться дівчатами”, у якій автор розмірковує над жіночою статтю та її спробах діяти нетрадиційно.

Трійку лідерів закриває робота журналістки Мони Елагаві “Шаль на голову та Гіменей: чому Близькому Сходу потрібна сексуальна революція”, у якій вона досліджує питання сучасної ролі жінки в регіоні.

Культоголяд підготувала Тетяна Кирилюк, Служба моніторингу ВВС

What’s wrong with the BBC? This entry passed through the Full-Text RSS service – if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.

Джерело