Rodion Shovkoshytnyi

Є в нас в групі один прикордонник. З ним завжди пов*язані якісь смішні історії.

Його керівництво, відкомандирувавши хлопця до нас, на тому й забуло про його існування. То ж ми його якось самі одягали. Він казав ще: " мої хлопці фотку скинули з Харкова, всі в новому, видали щойно, а я в чому був, коли приїхав в АТО, в тому й зараз". І завжди сміявся з того. Ми ще сміялися з нього, що він як той останній чесний даішнік з нашоїраші.

А якось в нас сталося малесеньке непорозуміння з місцевим керівництвом ДПСУ, і йому довелося наставити зброю на них. Теж згадували з усмішкою.

Потім його керівництво намагалося зробити його винним, що службова машина вчасно ТО не пройшла. Хіхікав.

З фіскалом "Одісеєм" коли вони на зміну потрапляли разом, то вже ми сміялися з них до сліз.

А ще в нього є малий. Рік йому. Кроха ще зовсім. Але освоїв телефон і частенько йому набирав. Хіхікав секунд 10, кидав слухавку, і потім знову набирав. Він ставив на гучномовець, і тоді вже реготали ми всі.
Він вважав, що малий так його тролить.

А потім, одного дня, з війни повернувся сусід. Теж прикордонник. Повернувся дуже заможньою людиною, чим не гидує хизуватися. І пішли дзвінки з дому: "що ти там робиш?! Он сусід людиною повернувся, гроші в сім*ю привіз, а ти?! Зарплатню лише свою нікчемну шлеш!!"

Вулиця Ягідна, 58. Центральний шпиталь Державної Прикордонної служби, неврологічне відділення, палата 7. Хлопець сам у Києві. У нього "зірвало дах" і він тривалий час не розмовляв. Може нервовий зрив, а може й мікроінсульт – не знаємо, бо виглядав він відверто погано. Сьогодні трохи краще. Ніби навіть "поговорити" вдалось. Зранку повне обстеження.

Сьогодні в нього вже наша Юля буде. Ліки всі знайдемо самі. Прошу тільки, якщо хтось зможе до нього потрапити – посмішку, турботу та гарний настрій подаруйте. Це найнеобхідніше. Передавайте вітання, скажіть, що пишаємося ним, хвилюємося і чекаємо.
Дякую.
https://www.facebook.com/rodion.shovkoshytnyi/posts/1..


Посилання
www.facebook.com

Джерело