Вбивця Андерс Брейвік звинувачує Норвегію в тому, що тюремні умови, у яких він перебуває, порушують права людини. Чимало іноземців, водночас, вважають, що норвезькі в’язниці – це надзвичайно “тепленьке” місце. Кореспондент ВВС Ларс Бевангер каже, що американський відвідувач назвав їх “тюремною утопією”.

Дві норвезькі в’язниці змагаються за звання “найкрасивішого” і “найбільш гуманного” тюремного закладу в світі.

У в’язниці на острові Бастой, що на південь від Осло, дотримуються принципу мінімальної ізоляції ув’язнених. Вони живуть у дерев’яних будиночках і працюють на тюремній фермі. У вільний час ув’язнені можуть кататися на лижах, куховарити, грати в теніс або в карти. У них є свій власний пляж, вони навіть керують поромом, який перевозить людей з острова. А в другій половині дня, коли більшість працівників в’язниці йде додому, за 115 ув’язненими наглядають лише кілька охоронців.

“Ми дотримуємось так званого “принципу нормальності”, – говорить Том Еберхардт, начальник в’язниці.

“Щоденне життя у в’язниці не повинно відрізнятися від звичайного, наскільки це можливо”.

Ще одна в’язниця, яка змусить іноземних гостей втратити дар мови, – Хальден. Вона також знаходиться на півдні Норвегії, недалеко від шведського кордону.

У 2014 році фінська телекомпанія привезла у Хальден американського тюремного наглядача Джеймса Конвея. Його вердикт: “Тут настільки все ліберально, що лишилося лише віддати ув’язненим ключі від закладу”.

Він був вражений, що на кухні підопічні вільно користуються сталевими столовими приладами, є також добре обладнані виробничі майстерні з пилами і плоскогубцями. “Немає потреби ховати їх в пирогах”, – зауважує він.

А відвідавши музичну студію із гітарами, клавішними, барабанами і мікшерним пультом, він запитує: “А це вже не занадто?”

“Це в’язниця-утопія. Це найкраща в’язниця, яку ви могли б собі уявити”, – говорить він.

І хоч Хальден – це в’язниця строгого режиму із традиційним високим муром, вона – заклад нетиповий. Реальність більшості норвезьких в’язниць – це ґрати на вікнах та зачинені в своїх камерах в’язні.

“Засуджені часто починають відбувати покарання у закладі суворого режиму”, – каже Ян-Ерік Сандлі, заступник генерального директора Норвезької виправної служби.

“Через певний час їх можуть перевести до в’язниці нижчого рівня безпеки. Це робиться для того, щоб створити поступовий перехід від ув’язнення до повної свободи”.

Ближче до завершення терміну покарання підопічних направляють до центру реабілітації, життя в якому багато в чому нагадує звичайне.

На цьому етапі арештантів відпускають з-під варти, щоб вони могли поїхати додому.

“Це тому, що ми хочемо, щоб всі ув’язнені були готові, наскільки це можливо, до звичайного життя після звільнення”, – говорить Том Еберхардт із в’язниці Бастой.

________________________________________________________________________________________________________

Як живеться Брейвіку

• Трикімнатна камера – спальня, кабінет, кімната для спорту – плюс щоденний доступ до прогулянкового дворику
• Можна грати у відеоігри, дивитися телевізор і читати газети
• Має комп’ютер (без інтернет-доступу)
• Можна готувати собі їжу і прати одяг
• Можна розмовляти по телефону з подругою
• Контакт з тюремним персоналом, юристами, священиком, медиками
• Відмовився грати в шахи з волонтерами
• Побудував будиночок із пряників в рамках конкурсу тюремної творчості

_________________________________________________________________________________________________________

За даними Управління норвезької пенітенціарної служби, в’язниця має бути обмеженням свободи, але не більше того.

Це означає, що злочинець повинен мати всі права, що й інші жителі Норвегії, і життя у в’язниці має якомога більше нагадувати життя за її межами. Всі норвезькі ув’язнені мають право на навчання, наприклад, і всім їм дозволяється голосувати.

Засуджені отримують короткі терміни ув’язнення, які в середньому не перевищують восьми місяців, і майже 90% вироків – не більше одного року.

“Це означає, що більшість в’язнів повернеться до нормального життя. На цьому тлі реабілітація стає ще більш важливою”, – каже Андерс Гіавер, коментатор тижневика VG newspaper.

Лише 94 особи у Норвегії, включно з паном Брейвіком, засуджені до відбування покарання у колоніях суворого режиму. Це означає, що термін їхнього ув’язнення може перевищити 21 рік – максимально можливий строк позбавлення волі, якщо їх і надалі будуть вважати такими, що загрожують суспільству.

Пенітенціарна система Норвегії має критиків у себе вдома, деякі з яких вважають, що вона занадто м’яка. І все ж важко сперечатися з тим, що ця система не працює.

Після виходу з в’язниці норвежці утримуються від повторних злочинів досить довго. Рівень кримінального рецидиву в Норвегії становить 20%, і є одним з найнижчих в світі. В той час як у Великій Британії цей показник складає 45%, а в США 76% колишніх засуджених знову опиняються за ґратами протягом п’яти років.

Захисники норвезької системи також підкреслюють, що успішна реабілітація та реінтеграція дозволяють зберегти значні кошти.

“Можливо, влада США і Великої Британії хоче запитати себе, чи ті мільярди доларів і фунтів, які вони витрачають, щоб запроторити людей за високі паркани і колючі дроти, мали хоч якийсь ефект за останні 150 років”, – говорить Том Еберхардт із в’язниці Бастой.

Скарги Брейвіка

• Утримання в ізоляції після арешту в липні 2011 року
• Заборона листування із членами Арійського Братства США (угруповання білих расистів у США. – Ред.) та ув’язненими в Росії неонацистами
• Не передають листи від однодумців
• Щоденний обшук
• Занадто часто надягають наручники
• Відокремлення від відвідувачів скляною перегородкою – за вийнятком його матері до її смерті у 2013 році

_____________________________________________________________________________________________

Однак в останні роки норвезька модель під напругою. Майже 35% від загальної кількості ув’язнених в Норвегії наразі складають представники інших країн, в основному Польщі, Литви та Румунії.

“Це створює мовно-культурні проблеми, а також психологічні конфлікти”, – говорить Ян-Ерік Сандлі.

“Багато в’язнів проводять свій вільний час за навчанням, встановленням контактів (із зовнішнім світом – Ред.) і пошуками роботи. Багатьом іноземним ув’язненим це не цікаво, тому що після виходу з в’язниці їх або депортують, або відправляють відбувати покарання на батьківщині ще до закінчення терміну ув’язнення”.

Однак поки що ні політики, ні громадськість не бажають змінити систему кримінального правосуддя Норвегії та її гуманний підхід.

What’s wrong with the BBC? This entry passed through the Full-Text RSS service – if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.

Джерело