Десятки японських науковців та інженерів збиваються з ніг, намагаючись урятувати супутник, що вийшов із-під контролю у космосі, – і понад чверть мільярда доларів, у нього вкладені.

Телескоп Hitomi, що означає “зіниця”, запустили минулого місяця.

Він був розроблений, щоб досліджувати енергетичні космічні об’єкти, такі як надмасивні чорні діри, нейтронні зорі та скупчення галактик, шляхом спостереження за випромінюванням у рентгенівському діапазоні та гамма-діапазоні.

Та зараз спливають останні дні, коли його порятунок іще можливий.

Що сталося?

У суботу, 27 березня, Центр спільних космічних операцій (Joint Space Operations Center, JSpOC) у США, який стежить за космічним сміттям, виявив поблизу супутника п’ять невеликих об’єктів.

Після того японському центру управління вдалося зв’язатися с супутником, але невдовзі зв’язок зник.

Схоже, що супутник раптово змінив курс. Спостерігачі з Землі бачили, що він нібито мерехтить; це вказує на те, що він, можливо, летить перекидьки.

Наступного дня, представники

JSpOC сповістили про “розпад” супутника, хоча інші фахівці прояснили, що, скоріше за все, його цілісність великою мірою збережена.

Що сталося з супутником?

Агентство аерокосмічних досліджень Японії (JAXA) повідомило кореспонденту ВВС, що наразі це невідомо і що фахівці агентства досі намагаються відновити комунікацію з Hitomi.

Джонатан Макдавелл, астроном з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики, розповів представникам Associated Press про два можливі варіанти: можливо, на супутнику вибухнула батарея, а може, протік газ, від чого супутник полетів шкереберть і втратив зв’язок з Землею.

“Дуже сумно чути, що йому так не пощастило. До того ж, я достатньо знайомий з тонкощами цієї справи, щоб розуміти: таке запросто могло статися і з нашим супутником. Космос не прощає помилок”.

Але професор Ґо Шер Шіанґ, директор програми розробки супутників Національного університету Сінгапуру, сказав ВВС, що завдяки системам моніторингу та дублювання вибухи батарей трапляються “надзвичайно рідко”; і хоча проблему могла спричинити проточина у герметичному паливному баку, “про це краще судити розробнику”.

Причиною також могли стати зовнішні фактори, додав він. “Могло статися зіткнення з чимось у космосі – чи космічним об’єктом, чи тим, що раніше запустили туди люди”.

Не всі невеликі об’єкти фіксуються радарами з землі, вказує він, і навіть крихітний предмет може “завдати серйозної шкоди при зіткненні”, адже він пересувається дуже швидко.

Загублені сателіти

Попри багаторічну практику, утримання супутників у космосі – і досі справа непроста.

• Минулого грудня, Росія втратила супутник військового призначення, якому не вдалося відділитися від транспортної ракети.
• Супутник NASA Glory не потрапив на орбіту у 2011 р., коли від пускової установки не відділився захисний носовий конус.
• Минулого листопада, американці скористалися ракетою нового типу для запуску військового “наносупутника” – і на гіркому досвіді дізналися, що перший не значить кращий, коли той розпався скоро після відділення.
• У 2000 р. ракета, що транспортувала японський супутник Astro-Е, впала в море.
• Наступник Astro-Е під іменем Suzaku у 2005 р. долетів до космосу, але його головний інструмент спостережень вийшов з ладу через витікання гелію.
• Доводячи, що ніколи не варто опускати руки, агентство JAXA нещодавно вивело на орбіту Венери свій космічний апарат Akatsuki – після того, як він п’ять років вважався втраченим через несправність двигуна.
• Американський рентгенівський телескоп Alexis зник з радарів скоро після запуску у 1993 р., але через кілька місяців контакт вдалося відновити.

Як часто губляться супутники?

“Загалом рідко, – сказав кореспондентові ВВС професор Ґо. – Втім, це можливо – невипадково багато хто купує для супутників страховий поліс, про всяк випадок”.

Що ж до “повного провалу операції”, коли від космічного апарата нічого не лишається, це трапляється ще рідше, особливо у таких “поважних організаціях”, як JAXA.

Що далі?

Якщо супутник не вийде врятувати, він сам стане “чорною дірою” для капіталовкладень. Адже лише японський уряд витратив на нього 31 млрд єн (273 млн доларів), не рахуючи інструментів, наданих NASA, Канадським аерокосмічним агентством та Європейським космічним агентством.

Hitomi тоді стане третім японським рентгенівським телескопом, втраченим або критично ушкодженим. У 2000 р. ракета, що транспортувала японський супутник Astro-Е, впала в море, а його наступник Suzaku, хоч і долетів до космосу в 2005 р., втратив свій головний інструмент спостережень через витікання гелію.

Водночас JAXA вже має досвід розв’язання, здавалося б, безнадійних проблем у космосі. У грудні минулого року його інженерам вдалося вивести на орбіту Венери апарат Akatsuki, який п’ять років до того безцільно вештався космічним простором.

Чи є підстави сподіватись на краще?

Той факт, що агентство JAXA мало контакт із Hitomi ще якийсь час по тому, як поблизу було зафіксоване сміття, дехто вважає добрим знаком. Це може означати, що апарат ушкоджений некритично. Його місцеперебування теж приблизно відоме.

Але рятувальну операцію треба проводити негайно. Якщо він справді хаотично обертається на своєму шляху, як видається ймовірним, то, можливо, він не зможе брати достатньо сонячної енергії і скоро припинить функціонувати.

Все зводиться до трьох пунктів, каже професор Ґо: “По-перше, комунікація, по-друге, енергія, по-третє, комп’ютер. Найпершим чином, треба поговорити з супутником”.

Якщо це вдасться, JAXA матиме шанс з’ясувати, що саме поламалося і як це відремонтувати. Якщо ж ні, “тоді справи кепські”.

Якщо цей супутник усе ж загубиться, це особливо засмутить тих, кому не терпиться дочекатись нових даних про чорні діри після лютневої новини про виявлення гравітаційних хвиль від зіткнення двох чорних дір.

Автор репортажу – Симеон Патерсон.

What’s wrong with the BBC? This entry passed through the Full-Text RSS service – if this is your content and you’re reading it on someone else’s site, please read the FAQ at fivefilters.org/content-only/faq.php#publishers.

Джерело