Петро Білян

Слухаю сєпарське радіо '"Республіка". Новини. Розказують про посівну, успіхи працівників культури і мистецтва, підготовку молодого покоління.

Само собою, як ми їх обстрілюємо.

Причому за їх версією так масштабно, 150-200 обстрілів за добу.
Слухаю, диву даюся…
Але то байка.

Далі про організуючу силу, про лідерів. Захарченко те, Захарченко се. Дерева посадив, з освітянами поспілкувався, а то суворо попередив торгашів-спекулянтів, щоб і не подумали ціни підвищувати!

Слухаю, слухаю, потім думаю, стоп.
Щось не те…
А де ж, так би мовити, скотиняки? Де, блять, опозиціонери місцеві?

Де опозиція?
А нема…
Ніякої.
Ні лівої, ні правої, ні олігархічної.
Де ж борці за правду, викривальники корупції, і просто молоді реформатори?
Теж нема.

Все прекрасно, молода рспубліка зустрічає весну і готується до першотравня і дня перемоги.
Скажу вам, що так можна керувати.
Потім місцеві виходять десь в Опитному чи Пісках і починають оповідати про те, як в Донецьку бордюри фарбують, і зі спекулянтами борються.

А що ж там в Україні?
Та що там може бути?
Корупція, хаос, продажна і недолуга влада, просто жах…
Одна нестиковка, питаю, а не хочете на той бік?
Нє, кажуть, "ми лучше здєсь".

Виявляється, український хаос має свою притягальну силу.
Тим паче, що про успіхи і посівну довго не послухаєш, починає нудити.
Зате за скотиняками, опозиціонерами і особливо борцями з корупцією можна спостерігати безконечно.

Особливо в теплій квартирі в Києві.
Але цінувати це починаєш тільки в бліндажі.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1305949339434..


Посилання
www.facebook.com

Джерело