Не биймося 🙂
Приклади використання поданих фразеологізмів в українській літературі:
1) Один бурлака причепився до мене, …та й сунувся битись. Я добре нам’яв йому боки (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 276);
2) – А побратим же твій де? – спитав Петро. – Побратимові, – каже, – моєму тепер доволі діла. Хочемо задати перцю городовій старшині, так шатається тепер по всіх усюдах (Куліш, Вибране, 1969, с. 131);
3) Івась, спершу боячись, щоб батько прочухана не дав за те, що такої шкоди наробив, тепер почав хвастати та вихвалятись (Панас Мирний, 4, 1955, с. 245);
4) – «Їй-богу, – кажу до Левадихи, – нарву кропиви, та простягнімо Палажку коло криниці, та даймо їй доброї прочуханки та пам’ятного, щоб не забувала відер» (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 12);
5) А хто ж тобі, чоловіче, чуба мав намняти ? (Руданський, 1, 1972, с. 172);
6) – Та піди та побий їй морду, та натовчи добре потилицю (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 384);
7) Борони боже: Якби я свою жінку підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (Котляревський, 2, 1953, с. 69);
8) – Ось він, утікач! – вигукнув голова колгоспи – Йому б гарячих всипати, а ми, дурні, бенкет влаштували (Збанацький. 1, 1974, с. 39);
9) – Ти що, парубче, може, товчеників захотів? – нарешті вирвалося у Левка. – А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (Стельмах, 1, 1982, с. 73);
10) – Послали фашисти облаву, та мало хто з неї повернувся. Доброго чосу дали, – озивається з гордістю Андрій (Стельмах, 3, 1983, с. 382);
11) – Павло Михайлович усипле їм, хитрунам, березової каші, – і, похитуючи широкими плечима, починає прощатися (Стельмах, 2, 1982, с, 545);
12) Як пан Еней так забавлявся, То лиха він собі не ждав, Не думав і не сподівався, Щоб хто з Олимпа кучму дав (Котляревський. 1, 1952, с. 101);
Джерело: http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=24&t=401

Джерело