Міністерство оборони України

Богдан – один із захисників Донецького аеропорту. Саме там він отримав свій позивний “Куш”, тобто “фартовий”. У липні 2015 року, коли шосту ротацію зведеного загону Повітряних Сил “Дика качка” відправляли до району проведення АТО, “Куш” був одним із захисників “Зеніту” в районі Донецького аеропорту.
Це – позиція колишнього зенітно-ракетного дивізіону “Бук” і командного пункту, поруч – шахта, “Спартак” та висота цементного заводу. А просто навпроти – старий та новий термінали аеропорту. Втім, коли лейтенант прибув на місце боїв, вони вже являли собою суцільні руїни.

На початку перебування на війні Богдан опанував професію гранатометника на посту “Хургада”. А згодом був призначений командиром обслуги СПГ-9 поста “Ромашка”. Саме з “Ромашки” в один із бойових днів, вперше у житті прицілившись з переносного протитанкового ракетного комплексу “Фагот”, Богдан зніс башту ворожому танку.

На сьогодні старшому лейтенанту є, що згадати, проте він вважає, що нічого особливого не зробив на цій неоголошеній війні. “Просто виконував свій чоловічий обов’язок”, – каже він. На прохання при¬гадати найбільш пам’ятний епізод з війни, розповідає: “Найбільше запам’ятався перший обстріл. Коли наш підрозділ вперше потрапив під ворожий вогонь, він тривав з третьої ночі до третьої наступного дня. Таке запам’ятовується одразу”.

Про підбитий ворожий танк каже, що то не тільки його заслуга. Коли танк висунувся на позицію, з якої почав вести обстріл, Богдан зрозумів, що зі штатного СПГ-9 на такій відстані його не дістати. А з “Фагота” зробити це було можливо. Та хлопець ніколи з нього не стріляв. “В якийсь момент я відчув, що впораюсь і, немов чужий, почув свій голос: “Дайте мені “Фагот”! Вже перший постріл виявився вдалим, я спостерігав, як ракета пішла, а її наздоганяла інша з сусіднього поста. Побачив, як здригається танк, як починає з нього валити дим. З рації пролунало: “Влучили! Хлопці, не зупиняйтесь!”.

Бойові товариші шанують ризикового та відважного хлопця. Його побратими “Калина”, “Ведмідь”, “Єнот”, “Білка”, “Лєший” й “Ташкент” досі підтримують з ним сто¬сунки. Хоч всі вони – з різних куточків України, але вже знаходили час навідатися в гості. Адже бойові побратими – це люди, яких назавжди єднає війна, а спільна Перемога стає сенсом їх життя.

“Крила України”
https://www.facebook.com/theministryofdefence.ua/phot..


Посилання
www.facebook.com

Джерело