Галюциногенні гриби можуть позбавляти від депресії
Галюциногенні хімікати із так званих “чарівних грибів” можуть дати надію людям із невиліковною депресією – такі дані невеликого дослідження, у якому взяли участь 12 людей.
Восьмеро з них повідомили, що депресія відступила після “містичного і спіритуального” досвіду вживання цих речовин.
За даними статті, опублікованої у журналі Lancet Psychiatry, через три місяці після експерименту п’ятеро пацієнтів усе ще не мали депресії.
Фахівці обережно привітали ці результати, назвавши їх “обнадійливими, але не цілком переконливими”.
З’явилися заклики провести дослідження у більшому масштабі.
Невиліковні
На початку дослідження дев’ятеро пацієнтів мали серйозну депресію, а троє – помірну.
У одного з пацієнтів симптоми тривали 30 років.
Усі з них пройшли принаймні два різні курси лікування, які виявилися безуспішними. Один із пацієнтів випробував 11 різних терапій.
Дослідники з Імперського коледжу Лондона спершу дали пацієнтам низькі дози псилоцибін – галюциногенної речовини, що міститься у так званих “чарівних грибах”.
Далі учасники експерименту отримали еквівалент “великої кількості грибів”, повідомили дослідники.
Психоделічний досвід у піддослідних тривав до шести годин, сягнувши піку за дві години. Він супроводжувався класичною музикою і психологічною підтримкою.
Доктор Робін Каргарт-Гарріс, один із дослідників, заявив: “Досвід вживання псилоцибіну може бути дуже глибоким, інколи люди описують його як щось містичне чи духовне”.
У більшості пацієнтів швидко зменшилися симптоми депресії, при цьому спостерігалися передбачувані побічні ефекти, зокрема тривожність, нудота чи біль голови.
“Ефект такого масштабу – це дуже обнадійливо”, – каже доктор Робін Каргарт-Гарріс.
На його думку, тепер потрібно провести триваліші дослідження, щоб зрозуміти, чи матиме цей метод довгостроковий ефект.
Його колега професор Девід Натт каже, що під час депресії думки людини переходять на самокритичний і негативний полюс, і псилоцибін, як вважають фахівці, діє як “змазка для мозку”, яка “звільняє” пацієнта.
За його словами, псилоцибін взаємодіє з тими рецепторами мозку, які зазвичай реагують на гормон серотонін, пов’язаний із настроєм.
Водночас, дослідження не є вичерпним.
Воно було короткостроковим, проводилося на невеликій групі людей і не мало групи плацебо.
Дослідники сказали BBC, що їхні результати, можливо, і можна пояснити ефектом плацебо, хоча тривалість позитивного ефекту свідчить про дещо інше.
Доктор Каргарт-Гарріс каже, що їхній препарат “не є чарівною пігулкою” і що не слід робити далекосяжних висновків, поки не буде зроблено більше досліджень.
Професор Філіп Ковен з Оксфордського університету заявив: “Ключовим спостереженням, яке може врешті-решт виправдати використання таких речовин як псилоцибін щодо стійкої до лікування депресії, є демонстрація тривалої користі для пацієнтів, які раніше роками мали симптоми, попри традиційне лікування”.
За його словами, це робить питання про довгострокові наслідки особливо важливими.
“Дані за три місяці після лікування – відносно короткого періоду для пацієнтів із тривалим перебігом хвороби – обнадійливі, але не цілком переконливі”.