Є таке правило, – пропускати жінку вперед …

Президент Петро Порошенко неодноразово заявляв, що Україна не планує повертати окупований Росією Крим військовою силою. По суті, це означає, що Україна, в доступному для огляду майбутньому, не почне війну з Росією заради звільнення Криму. Позиція чітка і зрозуміла.

Той же Петро Олексійович, як і багато інших наших політиків, буквально кожен день стверджує, що в Донецькій і Луганській областях ми маємо справу з російською агресією. У цьому сенсі так само все зрозуміло. Не зрозуміло інше, чи допускає українське керівництво повернення цих територій із застосуванням військової сили? І тут немає чіткої відповіді.

У цій ситуації «на сцену виходить» Надія Савченко і заявляє про необхідність переговорів і, по суті, врегулювання конфлікту без застосування військової сили. У чому різниця між позицією Банкової і народного депутата Савченко? Різниця, як мінімум, в тому, що у Савченко є позиція з цього питання, а Петро Олексійович ще не визначився. Ви скажете, як це? А переговори в Мінську? Не стану детально відповідати на це питання. Скажу тільки, що результати цих переговорів свідчать про те, що це певний процес «за замовчуванням». У сучасному світі, якщо є збройний конфлікт, війна, агресія (назвіть як хочете), то невід’ємним атрибутом цих процесів є переговори щодо їх врегулювання. Так прийнято, так повинно бути. Наша цивілізація стала настільки «цивілізованою», що, окремі її представники, вбиваючи одне одного, обов’язково повинні вести переговори. Це правило хорошого тону, щоб «треті особи» не так сильно «висловлювали стурбованість».

Багато зараз задаються питанням про те, «хто стоїть» за Савченко? Я думаю, що в цій конкретній ситуації Надію Вікторівну «підштовхує» до таких заяв Петро Олексійович. Здогадується вона про це, чи думає, що діє самостійно, це не важливо. Для нас важливо інше: в політичному повітрі все виразніше відчувається тенденція до мирного врегулювання конфлікту, але ще занадто міцним залишається «крига» війни. Значить потрібен потужний «криголам». Хто з нинішніх політиків міг зважитися стати таким криголамом? Хто не побоявся б бути «розчавленим кригою» і провести «мирний конвой»? Озирніться. І тиша…

Так, не рейтингова це тема. Легко можна потрапити до «агентів Путіна», стати сепаратистом і поплічником терористів. Але і стан невизначеності не може тривати до безкінечності. Знову ж «стурбованість виражається» не завжди «правильна». Потрібно рухатися, треба щось робити. Потрібно або самому брати на себе відповідальність і висунутися попереду «конвою», або пустити когось вперед, щоб «коли що» – встигнути повернутися…

І тут Надія Вікторівна просто «ідеальний варіант».

 

Григорій Новицький,

Керівник Інформаційно-аналітичного центру

Національної безпеки України

Джерело