У попередніх матеріалах я коротко описав сили ворога на нашому інформаційному фронті, а також обмежений інформаційний ресурс України, що протистоїть ворогу. Для бажаючих глибше зануритись у проблему – грунтовна аналітична робота від РНБО – тут.

Якщо коротко, передісторія така: за два роки революції та війни ми просрали Крим та Донбас та близькі до того щоб втратити Україну.

Саме на часі позначити доступний інструментарій для того, щоб Україна залишила за собою інформаційний вплив на тимчасово окуповані території, як ознаку того, що свобода слова та інші цінності демократії є нашою перевагою, а не вадою у цьому протистоянні.

До виконання ворогом вимог щодо припинення вогню та забезпечення безпеки політичного процесу врегулювання конфлікту (перші пункти Мінських угод) інформаційна стратегія може бути позначена як «стримування й ізоляція російського сепаратизму та готовність до діалогу з РФ щодо термінів деокупації Донбасу та Криму».

Стримування та ізоляція (навіяно меседжами політики НАТО щодо РФ, викладеними у підсумковому документі саміту НАТО у Варшаві) – це чіткі дієслова, що позначають зрозумілі та недвозначні процеси розширення санкцій до усіх причетних до агресії осіб, фізичне відмежування територій та контроль над економічними контактами з окупованими територіями та РФ.

Проведення політики ізоляції до конкретних осіб та організацій залишає за Україною можливість встановлення прямих контактів та комунікацій з населенням окупованих територій. Україна не воює з населенням, яке в першу чергу є жертвою агресора. Проте державі Україна та її народу глибоко начхати на проблеми бізнесу Ріната Ахметова, спричинені його активною й безпосередньою роллю у цьому конфлікті.

На тактичному рівні фокус уваги в інформаційній політиці щодо окупованих територій слід змістити з відновлення українського мовлення та поодиноких інформаційних “вкидувань”, – до роботи з активними групами населення окупованих територій, що контактують з Україною, з опорою на некомерційний та недержавний медіаресурс України. Безпекова складова повинна залишитись під контролем держави, у той час як розвиток мовлення на засадах свободи слова має реалізувати саме недержавний сектор. Групи гравців «безпека» та «свобода» повинні зберегти конструктивний діалог, спрямований на досягнення спільної мети – відновлення суверенітету України.

Ізольовані від більш глобального контексту стратегії інформаційного впливу на ОРДЛО та Крим мають усі шанси залишитися суто декларативними документами, під які будуть вміло освоєні бюджетні кошти та чергові західні транші й гранти.

Методом виключення отримуємо не так багато інструментів інформаційного впливу і забезпечення інформаційної присутності на окупованих територіях. Зазначені нижче заходи доцільно об’єднати у профільну цільову державну програму інформаційної діяльності на територіях зони АТО та програмах роботи з ВПО. Базисом для інформаційних заходів слід визнати програми соціальної адаптації ВПО та окремі успішні загальнонаціональні реформи в Україні. Таким чином, обмежений ресурс буде використовуватися на вирішення конкретних проблем, а не проведення маркетингових інформаційних заходів.

Найбільш дієвими і швидкими в реалізації напрямами роботи є:

Проведення аналізу цільових груп на основі статистики, що міститься у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (Мінсоцполітики)[1],[2] та базі даних в’їзду-виїзду через КПВВ, утримувачем якої є штаб АТО.

Синхронізація цих баз даних з метою формування реальної картини про ВПО, що дійсно проживають в Україні та їх контакти з окупованими територіями.

Виокремлення потенційно лояльних груп населення, що підтримують контакти з окупованими територіями: матері з дітьми, підлітки, працевлаштовані громадяни, підприємці, “човникові” торговці. Розробка цільових заходів під відповідну групу.

Надання адміністративних послуг для ВПО в режимі “центрів надання адміністративних послуг”, які чудово зарекомендували себе у сфері паспортного контролю, реєстрації та надання житлово-експлуатаційних послуг.

Перехід до локальних механізмів інформування населення на КПВВ чи торгових майданчиках (торгово-логістичних центрах): гучномовці; використання російської мови; мовлення на радіохвилях, популярних на окупованих територіях.

Запровадження ротацій фахівців Дерржкомтелерадіо, Укрінформу, Першого національного до Луганських та Донецьких ОДТРК з метою налагодження якісного місцевого мовлення на суміжних територіях та безпосередньо на КПВВ чи торгово-логістичних центрах. Зрештою, місцеві ОДТРК повинні стати основою для регіонального суспільного мовлення, що є оптимальним нейтральним форматом мовлення на усю зону конфлікту.

Пріоритетом локального мовлення в зоні АТО соціологія визначає інформування про режим роботи КПВВ, зони обстрілів, місця, куди доправили постраждалих, інформацію про загиблих цивільних, про місцеві школи, про маршрути транспорту тощо.

Дотримання нейтральної термінології та перевагу російськомовного контенту. Україна також повинна переступити за пропагандиські шаблони. Ми не маємо права брендувати 16-ти річного донецького юнака терористом лише за територіальною ознакою.

Нарешті, прийняття концептуального рішення про підтримку виробників національного контенту шляхом затвердження Постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із створення, постачання, просування, реставрації і розповсюдження національного культурного продукту” (на виконання пункту 197.1.31 Податкового кодексу України [3]) та затвердження порядку визнання інформаційного продукту національним культурним продуктом.

І мої два улюблених заходи, оскільки щиро вважаю, що освіта та знання, а не нафта чи чорноземи, визначають майбутнє націй:

Підтримка програм залучення молоді до українських Вишів; створення умов для проходження державної підсумкової атестації (ДПА) та зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Запровадження преференцій в отриманні регіональної освітньої субвенції, яка повинна враховувати кількісний показник ВПО у цьому регіоні.

Наведений комплекс заходів не є стратегією, а лише тезами до роздумів, не є готовим програмним документом, а радше відкритим списком конкретних заходів, що їх може реалізувати держава та дозволити собі народ України.

Володимир Полевий,

провідний експерт Інформаційно-аналітичного центру

Національної безпеки України

[1] Постанова КМУ  від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб” http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/509-2014-%D0%BF

[2] Постанова КМУ від 5 листопада 2014 р. № 637 ” Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ” http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/637-2014-%D0%BF

[3] Податковий кодекс України http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

Джерело