Коли Україна стала незалежною, мені було 6 років. Я не пам’ятаю комуністичний режим, але я відчувала його наслідки постійно. І це було у перемішку з так званими «новими можливостями» «ринкової (у буквальному розумінні) економіки» та «демократії» і рекетом.

На економічному факультеті вже у двотисячних роках нас навчали західним теоріям мікро та макро економіки, менеджменту та управління персоналом, але це все були лише теорії, яких я зовсім не бачила на практиці.

Коли відбулась Помаранчева революція, було відчуття що це насправді була якась перша спроба держави стати на ноги, вийти з хаосу і бардаку, базарів, митних черг і хабарів, зупинити потяги і буси заробітчан з торбами, свавілля міліції, прокуратури і судів. Все це вже було спотворено за перші десять років незалежної України недбалістю Кравчука та Кучми, які з самого першого дня дерибанили країну, поки народ виживав, а система перетворювалася на трясину, яка затягувала усіх, хто не міг опиратися, і виштовхувала усіх інших, хто не міг пристосуватися.

Я пам’ятаю ту надію, ту ніч, коли ми: мама, тато, я, брат – були на майдані і нам об’явили, що саме в цей час Кучма приймає рішення, чи розганяти майдан силою, чи ні. На сцені грав «Океан Ельзи». З однієї з будівель на Банковій вибіг Шуфрич о 3 ночі – рішав долю народу, напевно. На Ющенка і на Тимошенко була така надія! І вони її просто знищили, злили усе. Я пам’ятаю своє розчарування через два роки…

Незалежна Україна продовжувала жити в ярмі своєї ж «незалежної» влади під диктат путінської Росії.

Ті десять років – до Революції Гідності українці жили в стані такого цинізму, якого я ще до того не бачила. Це було сумно і страшно.

І потім щось зачепило.

2013 рік не забуде ніхто. А 2014, який приніс перші смерті змінив багатьох.

Герої продовжують помирати за незалежність України. Незалежність від зовнішнього і внутрішнього ворога.

Шкода, що стільки найкращих пішло. Їх би у владу…

День Незалежності України – день пам’яті. Це свято і це панахида по загиблих одночасно.

Я бачу, що дещо в країні міняється, а дещо залишається таким самим. Але я вірю, що 25-ий День Незалежності України – це день надії, що тепер ваги поступово, нехай повільно, але перехилятимуться у бік змін, яких ми усі чекаємо цих 25 років.

І Україна переможе! Саме Україна, не повсякденні хабарники, не олігархи, не перефарбовані політики і чиновники. Переможуть ті, у кого є віра, совість і правда.

Хочеться вірити.

Слава Україні! З Днем Незалежності України!

Джерело