Тема крадіжки грошей, призначених на військові потреби в зоні АТО, на жаль, не втрачає своєї популярності. Про те, як заступник губернатора Київської області Лев Парцхаладзе присвоїв величезні кошти, виділені на будівництво оборонних споруд в зоні АТО, а також про домовленості президентської партії з екс-регіоналами «Новому Регіону» розповів колишній глава Василькова Сергій Сабов. Він підтвердив інформацію, яку раніше ми вже повідомляли, посилаючись на джерела в оточенні колишнього губернатора Шандри: в розпал антитерористичної операції на Донбасі Парцхаладзе, користуючись положенням заступника губернатора, «нагнув» глав районів, щоб ті зібрали з бізнесменів кошти, необхідні для будівництва укріплень . Натомість підприємцям було обіцяно статуси «учасників АТО» і можливість в подальшому не тільки повернути «пожертвування», а й добре заробити на цьому.

Збір коштів, за дорученням Парцхаладзе, курирував Олег Міщенко (директор Департаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації – колишній директор КП «Управління споруд», – прим. «НР»). В середньому було зібрано від 500 тисяч до мільйона гривень з кожного району області. За підрахунками джерел «НР», «вкругову» було зібрано понад 10 млн гривень. За даними джерел «НР», 200 осіб, яких зібрали і привезли тоді з районів Київської області до Попасної, поселили в шкільному спортзалі без зручностей, а потім вони самі поїхали, після обстрілів позицій.

«Новий Регіон»: Це все відбувалося паралельно з конфліктом на тлі виділення грошей для побудови оборонних споруд в районі Попасної?

Сергій Сабов: Коли обласна рада проголосувала за виділення коштів на будівництво опорних пунктів, Адамов був призначений директором комунального підприємства, яке і повинно було побудувати ці укриття. Були виділені гроші. Як підрядник вони повинні були організовувати роботи. Потім, через деякий час Парцхаладзе дав вказівку, щоб кожна районна адміністрація формувала бригаду для відправки на роботу з будівництва цих укріплень. Я теж отримав таку вказівку. Але відповів, що в Василькові немає комунального підприємства, яке займається будівництвом. Вони сказали все одно шукати можливості і людей. Я подумав, що відправляти з київської області людей не варто. Адже можна знайти неподалік професійних будівельників, які побудують це краще. Я звернувся в одне будівельне управління за 150 км від Попасної і запропонував отримати це замовлення. Адже нам сказали, що роботи будуть не безкоштовними, з людьми будуть укладатися контракти. Але в Київській адміністрації сказали, що таких послуг вони не потребують. Вони нібито не домовилися про форму оплати. Коли я почав спілкуватися з людьми, які працювали там, почав дізнаватися, що іноді люди працювали по пару місяців, а з ними просто не розраховувалися. Люди їздили з Васильківського району. Там не було ані умов, ані обіцяних контрактів. Потім люди просто їхали і вибивали гроші. Парцхаладзе щотижня проводив відеоконференції з питання про те, хто і скільки людей відправив до Луганської області на роботу. Коли його запитали про розрахунки з людьми, які вже тижнями там працюють, він відповів, щоб ми розраховувалися з ними самостійно. Хоча держава виділила гроші. Я відкрито висловив Парцхаладзе свою позицію, у відповідь на що він почав погрожувати. Мене звинуватили в корупції. У тому, що нібито я поцупив гроші у атошніков.

«НР»: Ці укріплення в Попасній були добудовані до кінця?

С.С .: Частина об’єктів була побудована. Інша частина ще перебуває в доопрацюванні. Було багато звернень від працівників, з якими не розрахувалися грошима. У цьому явно був елемент корупції, адже гроші були виділені. (Примітка редакції: за інформацією НР всі оборонні споруди здані і прийняті армією в грудні 2015 року, але за ними до цих пір немає розрахунку, хоча армія перерахувала гроші (до виконавців не дійшли гроші) також, як і немає розрахунку за додатковими роботами, оскільки обсяг робіт був перевиконаний).

«НР»: Намагалися тоді контактувати з кимось із обласної влади, крім Парцхаладзе?

С.С .: Кожного дня ми спілкувалися з мерами міст і з главами районних адміністрацій. Щомісяця ми збиралися в київській адміністрації та піднімали питання. Губернатор просив трохи почекати, поки з’являться гроші. Людей як при Радянському Союзі заганяли в якісь рамки і вимагали від нас робити речі, під які просто немає законодавчої бази.

«НР»: Що конкретно Ви маєте увазі?

С.С .: Наприклад, я, як міський голова, відправляю людей на роботи. Я повинен нести за них відповідальність. Люди приїжджають туди без захисту, а там кілька кілометрів до лінії розмежування. При цьому немає нормального харчування. З собою так само доводилося брати будівельні матеріали. Незрозуміло, як я міг відправити людей і не нести за них відповідальність. Не дай Бог з людиною щось трапиться. Плюс до того ж йому потрібно заплатити гроші. Я відмовився і сказав, що мої люди туди не поїдуть, бо я не можу взяти відповідальність на себе, коли нічого не вирішую. Закріплюйте об’єкт за містом, підписуйте контракт і тоді я буду нести відповідальність. Інакше ситуація не вкладається в правові рамки.

«НР»: Кажете, що туди відправляли робітників з усіх районів Київської області. Крім Вас, на цьому грунті тоді хтось ще вступав в конфлікт з обласною владою?

С.С .: Мирослава Смирнова особисто їздила на ті об’єкти, дивилася на них власними очима. З її слів, після інспектування за нею стежили. Те, що вона побачила, мене особисто переконало в слабкій організації робіт. Люди приїжджали і чекали по кілька днів, спали в автобусах. Потім їх розміщували з якихось домівках. Була неорганізована і хаотична ситуація. І жодного договору з будь-якою відповідальністю.

«Новий Регіон»: Рік тому Ви розповідали одному із ЗМІ про свій конфлікт з Парцхаладзе. Чим закінчилася вся ця історія?

Сергій Сабов: Історія відносин з Левом Парцхаладзе розтягнута на багато епізодів. Проблема виникла після того, коли політична партія «УДАР» Віталія Кличка об’єдналася з «Солідарністю» і нас, партійців, поставили перед вибором, що ми маємо увійти до нової політичної сили. Бачачи, як будується партія «Солідарність» Київської області, яку тоді очолював Лев Парцхаладзе, я зрозумів для себе, що нічого спільного у мене особисто з такою організацією бути не може. Тому що принципи, на яких вона будувалася, суперечать моїй внутрішній позиції. Вони будували не політичну партію, а організацію, яка більше схожа на кланово-олігархічну піраміду для управління інтересами бізнесу. Ані ідеології, ані розуміння програмних дій як поліпшити життя людей, а тільки проекти заробітку грошей. Для мене це було неприємно. Я, як міський голова, почав висловлювати свою позицію. Коли Парцхаладзе став заступником губернатора, протиріччя в наших відносинах поглибилися. До мене було прохання допомогти людині з прізвищем Адамов, який лобіював інтереси будівництва в Василькові супермаркету «АТБ». Я відмовився, тому що вони вимагали землю в центрі міста. Пропонував їм інші райони, де можна було без конфліктів і проблем побудувати супермаркет. Але вони хотіли тільки в центрі. Далі почалося розгойдування ситуації, суди. Мої опоненти відкрито заявляли, що вони домовилися з Парцхаладзе і він не буде чекати виборів, а буде ініціювати відставку мера. Я відверто поставив Парцхаладзе питання про це в присутності інших партійців. Він відповів, що не займається такими речами.

«НР»: У вас була власна депутатська більшість в Василькові?

С.С .: Ні. Я прийшов на дострокових виборах. Депутатський корпус залишився старий. У 2010 році він створювався під міського голову. Я став мером з опозиційних сил і у нас виник конфлікт. Я подавав прохання про розпуск міської ради, тому що всі рішення блокувалися. Фактично я працював без міської ради. За півтора року не був призначений жоден заступник мера і багато питань просто не затверджувалися.

«НР»: На наступні вибори міського голови Ви балотувалися вже не від «Блоку Петра Порошенка»?

С.С .: Так. Я зробив офіційну заяву про те, що не буду входити в «Солідарність» і що Лев Парцхаладзе певним чином тисне, намагається впливати на наші політичні сили в місті, щоб дискредитувати мене особисто як міського голову.

«НР»: «Солідарність» висувала когось на вибори?

С.С .: Ні. В тому-то і проблема. Як може рейтингова політична сила, яка представляє Президента країни, не виставляти свого кандидата в мери? Це взагалі нонсенс. Це був просто договорняк. Кандидат від «Опозиційного блоку» пан Сабадаш йшов як самовисуванець. Він домовився, що «Солідарність» не буде нікого висувати.

«НР»: Тобто, була домовленість між «Солідарністю» і «Опозиційним блоком»?

С.С .: Так. Думаю, домовленість існувала. Не знаю конкретно, хто за цим стоїть. Але інакше бути не може.

«НР»: Як у нового мера складаються тепер стосунки з тією ж міською владою? Щось можете про нього розповісти?

С.С .: Робочі відносини. Я не відстежую. Міський голова – це більше не політична, а господарська фігура. Сабадаш був міським головою до Революції Гідності. Він очолював «Партію регіонів». Зараз він знову очолює місто.

«НР»: Чим Ви тепер займаєтеся?

С.С .: Тепер я депутат Васильківської міської ради. Висувався від політичної сили «Нові обличчя». Ми набрали певну кількість голосів і пройшли до міської ради.

«НР»: Який розклад сил зараз в міській раді Василькова, в депутатському корпусі? У кого більшість?

С.С .: Більшості, як такої, там ні в кого немає. Вона складається в залежності від того, які рішення потрібно проводити. За одне рішення може бути одна більшість, за інше – інша більшість. Міський голова не може проводити всі свої рішення.

«НР»: Чим плануєте займатися далі?

С.С .: Зараз я повернувся в те русло, з якого прийшов на посаду міського голови. Я багато років працював в інформаційному полі, займався телебаченням. Зараз в Києві ми готуємо до запуску новий телевізійний проект «Територія конфлікту». Він буде присвячений саме вирішенню проблем місцевого самоврядування. На жаль, конфліктних ситуацій у нас дуже багато. Проблеми або просто замовчуються, або закриваються. Але проблеми потрібно вирішувати, а не закривати. Ми намагаємося створити майданчик для того, щоб піднімати актуальні питання і показувати, як вони вирішуються в інших країнах – в Польщі, в Балтії та інших.

«НР»: Як Ви бачите фінансування свого майбутнього телевізійного проекту?

С.С .: Варіантів два. Або ти йдеш до людей, у яких є гроші, і вони тебе спонсорують, але потім відстоюють свої інтереси. Другий варіант – громадське телебачення, громадський проект. Якщо ви хочете сьогодні робити об’єктивний телевізійний проект, то робити його можна тільки так. Волонтерський досвід показує, що гроші зібрати можна. Такий проект буде коштувати не так вже й багато, якщо спочатку розміщувати його в інтернеті.

Ілля Гончаров

Джерело:

http://nr2.lt/publications/Kievskaya-oblast-ukradennye-dengi-na-ATO-i-dogovornyaki-s-eks-regionalami-122803.html
© NEWSROOM

Джерело