10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини. Відтоді 10 грудня вважають міжнародним Днем захисту прав людини. Спільнота InformNapalm вирішила нагадати про численні порушення прав людини в окупованому Криму та опублікувати результати моніторингу, який проаналізували наші колеги з ГО «Європростір».

У написаному ще в 1979 році романі Василя Аксьонова «Острів Крим» дія відбувається в паралельній чи альтернативній реальності, де Крим – острів, на якому після поразки на материку змогли закріпитися білогвардійці. З допомогою ззовні вони створили невелику, але успішну державу, яка проіснувала доти, поки на острів не висадилися радянські війська. Їх запросила кримська влада, у яку змогли проникнути романтики-ідеалісти із «Союзу спільної долі».Й у фіналі роману головний герой, прорадянський політик, усвідомлює, що припустився фатальної помилки.

Як і багато великих письменників, Аксьонов виявився пророком. Крим таки став островом, на який вдерлися «радянські війська» й зробили там безлад. Власне, це вторгнення та наступна блокада справді перетворили Крим у щось на разок острова. Окупований Росією Крим став островом тоталітаризму, беззаконня та неслави. А «намісник» цього «острова», за злою іронією долі, однофамілець письменника, який передбачив незавидну долю Криму.

 

Громадяни поневолі

 

«Ситуація з дотриманням прав людини в Криму й далі гіршає. Громадяни України, передусім кримські татари та етнічні українці, страждають від репресивних дій окупаційної влади Криму», – до такого висновку прийшли експерти проекту «Захист прав людини на окупованій території АР Крим». Проект реалізувався кримськотатарським культурно-спортивним центром «Куреш», що працює в Херсоні за підтримання Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини. «Форми репресій, – розповів керівник центру Ібрагім Сулейманов, – видозмінюються з часом. Якщо у 2014 році окупаційна влада не церемонилась і вдавалася до фізичного насилля щодо незгідних, то зараз репресії набувають завуальованих юридичних форм і роль головної репресивної машини відіграє держава».

За словами Сулейманова, під час моніторингу експерти опитали триста кримчан.

«Звісно, опитування проводились із дотриманням повної конфіденційності. Але навіть у таких умовах дуже важко було знайти охочих відповісти на питання нашої анкети. У другій половині цього року люди вже дуже важко йшли на контакт, бо репресії посилилися».

Опитували жителів таких міст: Сімферополь, Бахчисарай, Ялта, Алупка, Алушта, Судак, Феодосія, Керч, Джанкой, Євпаторія, Саки та Севастополь. Також проводився моніторинг кримських ЗМІ та соцмереж.

«Окупаційна влада, – розповів Ібрагім Сулейманов, – через підконтрольні їй ЗМІ заявляє, що кримчани масово та з радістю приймали російське громадянство. Насправді народ просто змусили це зробити. Тільки 22% людей, опитаних нашими експертами, сказали, що в них була можливість не приймати російське громадянство. Після проведення 11 березня 2014 року так званого референдуму про входження Криму до складу РФ людям, які хотіли зберегти українське громадянство, повідомили, що до 18 квітня вони мають заявити про відмову від російського громадянства, а після цієї дати всі жителі півострова автоматично ставали громадянами РФ.  Було оголошено про відкриття 27 відділень федеральної міграційної служби. Але до 10 квітня 2014 року, тобто впродовж майже всього визначеного терміну, реально працювали тільки чотири відділення: в Севастополі, Сімферополі, Бахчисараї та Білогорську. З 10 квітня  відкрилися відділення в Саках, Джанкої, Ялті, Євпаторії та Керчі. У всіх цих відділеннях була сутолока через кримчан, які хотіли якнайшвидше оформити російський паспорт. Крім цього, там постійно чергували бойовики так званої «Самооборони Криму», вони погрожували людям, які хотіли зберегти українське громадянство. Зрозуміло, що в такій ситуації мало хто наважився залишитися громадянином України».

 

Бути собою… небезпечно

 

Під час конференції «Шлях до миру: людський вимір», що відбулася 8 грудня в Києві, заступник міністра в справах тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука розповів, що недавно він отримав у Facebook приватне повідомлення від мешканки Криму, учениці однієї зі шкіл. Дівчина хотіла вивчати українську мову, щоби знати досконало, але не мала для цього можливостей і просила чиновника про допомогу.

«Я не можу з міркувань безпеки розповісти подробиці спілкування з дівчиною й те, про що ми домовилися», – сказав Тука.

Пам’ятаєте, президент Росії Володимир Путін у березні 2014 року сказав: «У Криму буде три мови – російська, українська і кримськотатарська»? Ця обіцянка виявилася стовідсотковою брехнею. На доказ цьому – розповідь Георгія Туки і результати моніторингу дотримання прав людини на окупованому півострові.

За словами Ібрагіма Сулейманова, в окупованому Криму грубо порушуються положення Європейської конвенції прав людини щодо заборони дискримінації за національною та мовною ознакою.

«У школах заняття української та кримськотатарської мови проводяться переважно як факультативи. До того ж часто ці заняття в розкладі ставлять одночасно, щоби школярі не могли вивчати обидві мови. У Сімферополі наприкінці цього року мають добудувати школу в житловому масиві «Фонтани», де  живуть переважно кримські татари. Планувалося, що школа буде кримськотатарською, директором буде кримський татарин. Але в середині вересня влада  Сімферополя все вирішила по-своєму: директора школи призначили не з кримських татар, і в планах – перегляд статусу школи. Дізнавшись про це, містяни, які хотіли віддати своїх дітей у цю школу, провели збори й вимагали від влади повернути школі статус національної кримськотатарської, і відповідно вибрати директора. Зауважу, що проведення таких зборів у нинішньому Сімферополі – подвиг, адже наслідки для його учасників можуть бути поганими.  Бо міська влада, по суті, заборонила всі масові заходи, за винятком тих, які проводить вона. У Євпаторії з 17 шкіл тільки одна має статус національної кримськотатарської. Щодо решти шкіл, то тільки в одній (№2) проводяться факультативні заняття з кримськотатарської мови. У школі №16 батьки учнів просили ввести такі заняття – директор відмовила».

Хочемо нагадати, що кримськотатарська мова внесена ЮНЕСКО в перелік мов, що зникають.

Не краща ситуація, у якій в окупованому Криму опинилася українська культура. Ібрагім Сулейманов розповів, що адміністрація головної бібліотеки на півострові, Кримської універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка, до календаря пам’ятних дат на 2017 рік не включила жодного дня народження видатних діячів української та кримськотатарської культури.

До речі, в архівних матеріалах, розміщених на сайті бібліотеки, можна знайти план заходів на серпень минулого року, коли святкували 160-річчя з дня народження Івана Франка. І в плані про ювілей великого українця (27 серпня)… жодного слова. Зате 24 серпня проводилася «Година інформації «Зброя ближнього бою (стрілецька)» (у рамках проекту «Світ зброї: історія, герої, конструктори»)». Дуже підхожий захід для закладу, що має пропагувати гуманістичні ідеали.

Інші заходи, які проводяться в бібліотеці, з огляду на інформацію на сайті, витримані в суворо російськосвітівському дусі. А ім’я Івана Франка в назві лише ширма для створення ілюзії вільного розвитку культурного різноманіття в Криму. Насправді ж іде окупація півострова на всіх рівнях, включно з гуманітарним.

 

Секретна в’язниця Аксьонова й каральна психіатрія

 

Під час моніторингу 85% опитаних заявили, що не відчувають себе в безпеці. Про факти переслідування українських та кримськотатарських активістів знають 66% опитаних. А 52% не виключають, що залишать півострів через погіршення якості життя та нагнітання окупантами атмосфери страху, неможливість почуватися в безпеці.

«Двадцять один кримчанин, – розповів Ібрагім Сулейманов, – перебуває в місцях позбавлення волі через підозру або звинувачення в «екстремізмі». Тобто, ці люди – політв’язні. Шістьох активістів влада оголосила психічно хворими й помістила в спеціальні медзаклади. Цю тривожну тенденцію ми спостерігаємо вже приблизно чотири місяці: у Крим повернулася кадебістська практика каральної психіатрії».

Також керівник центру «Куреш» зазначив, що окупаційна влада півострова не відмовилася від практики викрадення людей.

«Зараз це відбувається не так масово, як було у 2014 році. Можна сказати, що окупанти перейшли від кількості до якості: викрадають людей, які становлять найбільшу загрозу для режиму, лідерів думок. Так, увечері 24 травня в Бахчисараї недалеко від власного будинку викрали 31-річного Ервіна Ібрагімова – члена Виконавчого комітету конгресу кримських татар, екс-депутата Бахчисарайської міськради, члена регіонального Меджлісу. Відеозйомка камери спостереження зафіксувала, що його викрали люди у формі співробітників державної інспекції безпеки дорожнього руху (рос. – ГИБДД). Окупаційна влада це, звісно, заперечує. А ми маємо дані, що Ібрагімов та ще кілька викрадених активістів живі й перебувають у секретній в’язниці, куди нинішній так званий глава Криму Сергій Аксьонов відвозив разом зі спільниками своїх «клієнтів», коли був рекетиром на прізвисько Гоблін. Тобто, в Криму грубо порушується Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, стаття третя якої каже: «Ніхто не може піддаватися тортурам, нелюдському чи такому, що принижує гідність, ставленню чи покаранню».

Також, як зауважив Ібрагім Сулейманов, окупаційна влада грубо порушує міжнародне право в частині заборони окупантів призивати у свою армію жителів окупованих територій: як відомо, російська влада оголосила, що кримські призовники будуть проходити строкову службу на всій території РФ.

 

До повної деокупації

 

Загальний висновок, зроблений за результатами дослідження: «Ситуація з дотриманням прав людини в Криму з року в рік гіршає».

Розроблено пакет рекомендацій для парламенту та уряду України. Так, пропонується створити контактну групу щодо питань деокупації та демілітаризації Криму, куди увійшли б представники країн – учасниць Будапештського договору, країни – члени ЄС, що межують із Росією, і Туреччина як країна, яка у зв’язку з географічним становищем та низкою інших чинників залучена в процеси, пов’язані з Кримом.

Дипломати всіх цих країн мають добитися від Росії дозволу на роботу в Криму постійної місії ОБСЄ та інших міжнародних організацій. Зараз окупанти не допускають на півострів співробітників міжнародних гуманітарних чи правозахисних організацій.

Також пропонується збільшити економічний тиск на Росію аж до ізоляції її від усіх світових економічних процесів та відключення від платіжної системи SWIFT. І, як сказано в рекомендаціях, країна-окупант і країна-агресор мусить відчувати себе ізгоєм, поки не піде з окупованих територій.

Матеріал підготував В’ячеслав Гусаков, ГО «Європростір«, у рамках проекту Інституту висвітлення війни та миру.
Публікація надана на ексклюзивній основі для розміщення на сайті міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm. 

При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Хочете оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm? — підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

 

Джерело