Страх, ненависть і заздрість в ЛДНР: психоаналітична інтерпретація тероризму
Епіграфом до публікації про психоаналіз тероризму може служити чудова цитата із статті Валентина Баришнікова:
Но силы танатоса, пользуясь фрейдовской терминологией, начинают одерживать верх над силами эроса. Любовь к жизни так и не зародилась в масштабе всего общества – любовь к заполнению внутренней пустоты чем-то позитивным: городами, деревнями, дорогами, заводами, открытиями, изобретениями. Не случилось, не сработало. И только когда раздались воинственные кличи – “на Киев”, “на Европу”, “на Америку” и так далее, – тогда почувствовался какой-то эмоциональный заряд, интерес к тому, чтобы дальше расширять это пространство, внутри себя достаточно разреженное.Они любить умеют только мертвых
Йдеться власне про спробу використати психоаналіз, як науку про неусвідомлені психічні процеси та ранні психічні травми, для того, щоб дати відповідь на питання: “Чому людина, група людей чи цілий соціум обирають руйнування, злоякісну агресію, войовничий тріумф як спосіб і ціль власного існування?”
Наша цель — освобождение земель, которые мы называем Новороссией — Новой Россией, — и её русского населения от врага, киевской хунты…Соответственно, имперский национализм — это охранение своего «национального я» в рамках сложившегося национального государства — в нашем случае Российской ИмперииПозывной «Норманн»: интервью с нашим читателем-ополченцем
Ідентичність. Перші, достатньо оптимістичні спроби психоаналізу пояснити, чому молоді люди приєднуються до терористичної групи виходили з поняття “кризи ідентичності”- коли людина, котра шукає самовизначення, страждає від внутрішної фрагментації й протиріччя, не може визначитися з питанням “хто Я?”. У 1981 році Міністерством внутрішніх справ Західної Німеччини фінансувало дослідження 220 німецьких терористів. Один із дослідників, Болінджер, отримав клінічний матеріал про невелику групу ув’язнених лівих терористів. Він описує їх як людей, які прийшли в доросле життя з неадекватно інтегрованою ідентичністю. Приєднання до терористичної групи для цих відчужених осіб, що перебували на узбіччі соціуму, дозволило не лише віднайти ідентичність, але дало пояснення труднощів і обіцянку хорошого майбутнього.
Теоретически, я могу позвонить министру. То есть, и практически могу, но просто мне не надо. Именно поэтому если я позвоню, он звонок примет и скажет: “Здравствуй, брат!”. Это всеобщее приветствие всех, кто раньше входил в группу, разворачивающуюся в настоящее время до батальона. Обиходное и внешнее свидетельство действительного ощущения того братства, которое объединяет ополченцев. Записки ополченца
Нарцисизм. Один із найбільш цитованих сучасних дослідників психології тероризму Р. Перльштейн вважає, що психоаналітична концепція нарцисизму є найбільш повною і, таким чином, найбільш інтелектуально задовільною теорією про особистісну логіку політичного тероризму. Він застосовує свою теорію в серії з дев’яти різних тематичних досліджень терористів та стверджує, що в 90 відсотках нарцистичне розчарування відіграє критичну роль у психобіографії політичних терористів.
Підхід до тероризму виходячи із поняття про нарцистичну патологію особистості терориста базується на думці, що для багатьох терористів притаманний так-званий “нарцистичний дефіцит” – глибокий та інтенсивний брак, буквально порожнеча відчуття самоцінності та наповненості добрим внутрішнім змістом. Захистом від цього відчуття нікчемності служить постійна необхідність переживати власну грандіозність, всемогутність, тріумф.
Люди, ощущающие надличностные ценности как естественные. Кто захочет поймать их мотивацию, может пересмотреть “Они сражались за Родину” Бондарчука – только вдумчиво и не отвлекаясь. Русские во всей простоте своего величия.Записки ополченца
Лють. Коли нарцистично зранені особи стикаються з невдачею, найчастіше потужною та деструктивною реакцією є те, що психоаналітики називають «нарцистичною люттю». Для нарцистично ураженого терориста, суспільство стає об’єктом цієї люті. У психологічному світі глибоко нарцистично ураженої особи є лише «все або нічого», «добро чи зло», все, що є поганим – джерело болю, причини відсутності успіху, визнання і прийняття, проектується на зовні – “огидний, нікчемний, підступний та злий ворог”. Відповідно, способом позбавитись інтенсивного внутрішнього дискомфорту є знищення зовнішньго об’єкта, тобто руйнація суспільства.
– Какая ваша конечная цель? – Разбомбить Киев, уничтожить этих ублюдков. Мы обязательно дойдем до Киева, победа будет за нами. Они собирались убить нас, все эти Турчиновы, Яценюки, Порошенки, а мы убьем их. Конечно, будет суд, на котором они ответят за все свои военные преступления. Мы будем бомбить Киев точно также, как они сейчас бомбят Славянск, Донецк, другие города”. Интервью с террористом. Часть вторая
Заздрість. Дефіцит внутрішньго хорошого досвіду, спричинений ранньою психологічною травматизацією неминуче супроводжується дуже сильним почуттям заздрості, так як зовнішній світ розглядається як такий, що володіє всіма хорошими і бажаними властивостями; терорист відчуває себе позбавленим всіх джерел добра й усіх можливостей лібідінального задоволення. Мелані Кляйн описує бажання знищити хороше як «заздрісне псування хороших об’єктів». На глобальному рівні така заздрість може виражатись як прагнення перетворити світ в “радіоактивний попіл”.
Смысл не в том, чтобы победить, а в том, чтобы погрузить во мрак весь этот праздничный, нарядный, богатый, жизнелюбивый и бесконечно чуждый западный мир. Мы готовы уйти в небытие, но при этом все равно заберем вас с собой, даже если вы разрушите нашу страну…Они любить умеют только мертвых
Лідер. Сучасний психоаналітик С. Ахтар описує терористичих лідерів як людей, які не довіряють іншим, ненавидять пасивність і бояться повторного порушення їхніх психофізичних кордонів (як це часто бувало в дитинстві). Щоб усунути цей страх, такі люди відчувають необхідність «вбити» власне уявлення про себе як про жертву. Найгірший варіант терористичного лідера представлений патологічною конденсацією нарцистичних та параноїдних особливостей при синдромі злоякісної нарцисизму (за О. Кернбергом). Це особливо серйозний тип розладу особистості, що позбавлений совісті та відчуття провини, прагне отримувати водночас захоплення та страх від інших, вимагає абсолютної лояльності та ідеалізації, й відчуває будь-який прояв всупереч його бажанню як серйозну атаку проти нього самого.
«ЗАВТРА». Как ты здесь оказался? МОТОРОЛА. Как оказался? (Смеется).Сел на поезд и приехал. Не вникал. Русские здесь, вот и приехал… «ЗАВТРА». А кто из русских святых и русских полководцев тебе по духу, по характеру, по биографии тебе ближе всего? МОТОРОЛА …Но, я не знаю на кого я хотел бы быть похож. На самого себя, и я себя уже реализовал”.Геннадий Дубовой: Легендарный Моторола
Група. Для опису динаміки терористичної групи Кернбегр використовує поняття «базова позиція боротьби і втечі» (за В.Біоном). Група в базовій позиції боротьби і втечі вибирає лідера з сильним параноїдним потенціалом, гіперчутливого, підозрілого, агресивного та домінуючого, що шукає зовнішнього ворога, проти якого може консолідувати навколо лідера, відтак, група об’єднується у спільній в ідеалізації параноїдного лідер, який допомагає їм проектувати всю агресію на зовні, і трансформує внутрішньогрупову агресію в лояльність до групи та спільну ідентичність.
Всеобщее братство подразумевает абсолютное равенство. Причём, оно никак не отражается на вопросах подчинённости – командир роты и есть командир безо всяких “допусков”! Но это человек, которому верят все, кто под его командованием исполняет боевые приказы. Я про такое до сих пор только читал. Поэтому, не только я могу позвонить министру, но любой из наших. И каждый верит ему и своему командиру. Служить с такими людьми – мечта каждого, кто понимает, что такое военная служба. Потому, что ни командир, ни минстр нас не продаст.Записки ополченца
Христина Турецька, спеціально для InformNapalm
Reference