На початку січня OSINT-експерти міжнародного розвідувального співтовариства InformNapalm описали історію одного забутого російського військовослужбовця, який загинув під час неофіційної наземної операції РФ у Сирії. Йшлося про смерть капітана ЗС РФ, артилериста з Казані Марата Ахметшина.

Ми знайшли кілька згадок про нього в татарських користувачів ВКонтакте, знайшли відео з його рідної школи, де місцева адміністрація організувала відкритий урок про нього.

Пікантності ситуації додавав той факт, що загиблий був представлений до звання Героя Росії, яких зазвичай офіційно вшановують на федеральному рівні. Однак у випадку цього офіцера інформація залишилася на рівні місцевих ЗМІ Республіки Татарстан і декількох постів у соціальних мережах.

Ймовірно, цей герой не вписувався у пропагандистську картину російської влади, адже по ТБ якраз показали взяття Пальміри, а потім святковий концерт на руїнах.До того ж, на відміну від інших офіційних героїв цієї військової операції, він належав до сухопутних військ — був капітаном артилерії. Такий сухопутний «герой» не вписувався в офіційну позицію Кремля щодо Сирії, яку показують офіційні телеканали Росії. Вони заявляють, що воюють тільки в повітрі, і тільки зовсім недавно визнали, що також і силами спецназу. Але сухопутні втрати серед артилеристів ніяк не вкладаються в канву офіційної пропаганди Кремля.

Рано вранці 10-го січня 2017 року InformNapalm опублікував статтю про цього «секретного» Героя Росії.

Незабаром публікація про вбитого капітана була видалена з татарського регіонального ресурсу Shahrikazan, на який ми покликалисяя в нашому розслідуванні. Ми не вперше зустрічаємося з такою ситуацією і зберегли сторінки з інформацією в архівах. Після чого стали очікувати реакції російської сторони. Довго чекати не довелося: спецслужби РФ (це відомо з аналізу IP-адрес) і кілька тисяч громадян Росії щодня відвідують наш ресурс, тому реакція найчастіше досить оперативна.

Першими новину підхопили російські федеральні ЗМІ — під кінець дня новину про загиблого «секретного героя» поставили РБК, яким факт загибелі підтвердили в казанському військкоматі. Основою статті став архів, створений InformNapalm.

Після РБК про це написали на сайті «Дождя», порталі Republic, радіо «Ехо Москви», «Московский Комсомолец — Казань», сайт Коммерсанта, Росбалт, радіо «Говорит Москва», газета «Известия» та багато інших.

Поступово, 10-11-го січня, новина докотилася і до Татарстану, де місцева влада раптом почала писати про свого героя. Спочатку новину підхопили місцеві інтернет-ЗМІ: Tatcenter, InKazan, ПроКазань та інші.

Журналісти Рен ТВ не полінувалися і сфотографували дошку пошани з описом його подвигу — виявилося, що бій відбувся 2-го червня 2016-го року в районі населеного пункту Хвенсіс (під Пальмірою), де капітан Ахметшин «разом з сирійськими урядовими військами вступив у бій з супротивником».

Також спливли цікаві факти, що похорони були засекречені, і навіть на нагородження в Казанському Кремлі журналістів не запросили.

На ресурсі LostArmour  навіть відзначили швидкість роботи волонтерів InformNapalm:

 

У коментарях на інших сайтах навіть «безнадійна російська вата» дивувалася такій секретності подвигу російського офіцера. У чому ж справа?

Схоже, поступово абсурдність війни в Сирії починає доходити і до пересічних росіян, але заповнених площ з протестувальниками ми навряд чи дочекаємося. Так і будуть по-тихому відспівувати «героїв», як це вже третій рік триває на Донбасі.

Після того, як тема була засвічена на федеральному рівні, за справу взялися російські пропагандисти і почали нашвидкуруч «згадувати» про героя.

«Аргументи і Факти — Казань» (№ 3 за 17/01/2017) написали об’ємну статтю про подвиг Ахметшина.

Думаєте, у цинізму є межі? В Росії таких меж немає. 26 січня в офіційному виданні уряду РФ «Російська Газета» (Тиждень — Волга-Урал №7183 (17)) вийшла стаття-інтерв’ю з удовою вбитого в Сирії капітана-героя з ось такою текстовою підводкою:

«Ім’я Марата Ахметшина в Казані тепер без перебільшення знають усі. Капітан-артилерист назавжди залишився 35-річним, вступивши в нерівний бій з терористами неподалік від сирійської Пальміри влітку 2016 року.»

З цієї статті ми дізналися, що виявляється, він загинув ще 3 липня 2016 року. Суть подвигу описана досить розпливчасто — якимось чином «начальник розвідки штабу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону» опинився один проти двохсот ІДІЛівців:

«З невідомих причин офіцер залишився один, відбиваючи атаку двох сотень терористів, підтримуваних танками і бронетранспортерами. У його розпорядженні були тільки автомат, гранати і три гармати, до кожної з яких, до речі, додається обслуга з чотирьох військовослужбовців. Капітан вступив у бій, підбивши кілька одиниць бронетехніки бойовиків»

Виходить досить цікава картина: спочатку Росія забула свого героя, а потім була змушена згадати про нього завдяки українським волонтерам. У самій Росії ця тема практично нікого не цікавила до проведеного розслідування. У результаті InformNapalm написав про ще одну військову втрату в Сирії, після чого про неї довелося писати навіть штатним ЗМІ уряду РФ.

Який же можна зробити висновок?

Якщо ви маєте знайомих або родичів, яких таємно привезли з Донбасу або з Сирії «вантажем 200» — пишіть команді InformNapalm, і ми спробуємо звернути увагу російських ЗМІ і чиновників на вашу втрату. Місцеві російські ЗМІ дуже неохоче піднімають такі теми, і до федерального рівня доходять лише поодинокі історії. Якщо ви вважаєте, що замовчування імен та фактів є несправедливим щодо загиблих, то можете змінити ситуацію, надіславши нам повідомлення.

Матеріал до публікації підготував  Антон Павлушко

Переклад: Oksana Shnypir

Інформація підготовлена спеціально для сайту InformNapalm.org. При повному або частковому використанні матеріалу активне посилання на автора і статтю на сайті обов’язкове.
(Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0 )

Щоб оперативно отримувати сповіщення про нові розслідування InformNapalm, підписуйтеся на сторінки нашої спільноти у соцмережах Фейсбук та Твіттер.

Закликаємо читачів активно ділитися нашими публікаціями в соціальних мережах. Винесення матеріалів розслідувань в публічну площину здатне переломити хід інформаційного та бойового протистояння.

Джерело