Мій позивний «Бензін». Мій характер як бензин. Дуже вспильчивий, але швидко перегораю. Так про себе каже військовослужбовець 72 бригади. 4 роки він служить в армії. Наразі з пораненням перебуває у Дніпровському війьковому шпиталі. Коли вийшли на позиції під Авдіївкою, по них почала працювати "Саушка". Потім перестрілка. Одного із його побратимів було поранено. Тож, аби його витягли, «Бензин» хотів прикрити і висунувся з бліндажа. В той час працював ворожий кулеметник. Який і поранив йому плече. Армієць почуваються добре. Навіть розповідає свою історію з гумором. Дякує медикам, які швидко надали медичну допомогу. Служить він у батальйоні покійного Андрія Кизила. Про свого загиблого командира відгукується дуже щиро і вірить, що такі хлопці як Андрій не можуть просто так померти. «Сподіваюся, що він матеріалізувався і десь поряд з нами». Головне в бою, на переконання Володимира, це відсутність паніки, злагодження між солдатами, обізнаність по вогневим точкам противника і «холодний розум». Після одужання планує повернутися на фронт до своїх хлопців, але тільки на пару із СВД. Сміється. Побратимам побажав нижче тримати голову і тримати позиції.

Джерело