У фільмі «Гіркі жнива», що вийшов у світовий прокат минулого тижня, ледь не вперше в сучасному кіно про Україну прорізалися дуже важливі, вкрай важливі, нотки — героїка. Таку думку висловив журналіст та телеведучий Віталій Гайдукевич, передає VIDIA.

«В стрічці є персонажі, котрі замість скиглити і плакати, шо біда-біда, беруть шаблю і кришать московита. Ну нарешті, дочекалися, — пише Гайдукевич у Facebook. — Я не кажу наскільки це якісно з кінематографічної точки зору було подано. Важливо інше — на екрані, в популярному кіно, що розраховано на максимально широке коло (а значить не надто вибагливе до нюансів режисури і т.д.) глядача, з’явився українець, котрий може вломити люлєй московиту».

«Знаєте, чому це прорив? Бо ми звикли до ролі жертви. Нас усі ображають, притискають, гноблять, а ми лишень тужливих пісень співаємо. Зверніть увагу, у нас в історії героїчні вчинки сповнені не стиснутими зубами і славою героям, які насипали за комір… а тугою за загиблими в процесі насипання. Пригадайте, стереотипічне сприйняття битви під Берестечком? Туга, жаль, трагедія — 300 відважних, котрі відмовили Потоцькому і лишилися битися на смерть, розповіді про десятки тисяч загиблих, потонулих в Пляшеві (що не підтверджується археологією)… А який стереотип Фермопіл і 300 спартанців? Герої, відвага, відчайдухи… Де жаль? Де плач? Є тризна. І це ще не усі в курсі, що спартанці не могли відступити за визначенням — за законом за це була кара. Тобто у них взагалі без варіантів — або в бою помреш, або вдома вб’ють. А от ті, хто були РАЗОМ зі спартанцями (так, вони там були не самі) цілком могли піти, але лишилися добровольцями (як і кількасот козаків під Берестечком)», — пише журналіст.

І наголошує, що таких історій — «вагон і возик, і кожна давно мала б стати звитяжним геройським коміксом, мультиком, плакатом, кінофільмом…»

«Тут сюжетних ліній, котрі б народжували колоритних і фактурних персонажів, котрі не ламалися, не здавалися і навіть на смерть йшли із хижим прищуром — хмара. Холодний Яр, повстання в Лук’янівці, ПВЗ розібрати на героїку можна, Конотоп, Орша, Ольгерд на Синіх Водах, штурми Сагайдачним Кафи, Москви (!)… зрештою, ті ж селянські повстання під час Голодомору, тоді ще було багато тих, хто пам”ятав українське військо і його звитяги… Ясна річ, це треба вміти показати якісно, і самовдосконалення тут не знає меж. Але нарешті десь, окрім Вогнем і Мечем почали з’являтися фактурні українці, а не Боярський (тьфу, прости Господи). І от за це Гірким Жнивам дійсно дяка», — підсумовує Віталій Гайдукевич.

Нагадаємо, канадський підприємець, що профінансував фільм «Гіркі жнива», відвідав Україну.

Джерело