«Хлебтати баланду з рук окупанта-свавільника я відмовився» ‒ Володимир Балух
Листи ‒ чи не єдиний зв’язок для ув’язнених із зовнішнім світом. Кремлівські в’язні завжди просять: «Пишіть». У місцях позбавлення волі вони отримують послання зі словами підтримки. Але для тих, хто тільки чекає судового рішення в слідчому ізоляторі, спілкування обмежене: інформації мало, літератури немає, зустрічі ‒ рідкість.
Кримчанин Володимир Балух в умовах ізоляції перебуває вже 11 місяців ‒ з 8 грудня 2016 року. Російське слідство стверджує, що він зберігав боєприпаси на горищі свого будинку в селі Серебрянка (Роздольненський район). Російські силовики проводили у нього обшук і раніше, до виявлення боєприпасів ‒ змушували зняти табличку з написом «Вулиця Героїв Небесної сотні, 18» зі стіни будинку, шукали привід для виклику на допити.
Лист від Крим.Реалії Володимир Балух отримав у серпні 2017 року, після того, як його засудили до трьох років і семи місяців колонії загального режиму. Попереду була апеляція.
Embed code
Copy and paste the embed code below. The code changes based on your selection.
The code has been copied to your clipboard.
Video size
width
x
height
pixels
Один в полі воїн: як кримського фермера Балуха засудили за український прапор
Share this video
0:04:43
▶
0:00:00
/0:04:43
▶
▶
Завантажити на комп'ютер
‒ Чи вірите ви в успіх апеляції?
‒ Однозначно ні! За більше ніж трирічну історію окупації агресор недвозначно продемонстрував свою зневагу до прав людини. Бажанням безмежної влади над тупим покірливим бидлом пронизана вся історія Московії, з часів Золотої Орди. А для цього їм необхідно зламати Дух людини, знищити її як особистість, змусивши обмовити себе, «визнати» провину в обмін на більш м’який вирок. «Найбільш духовна в світі» держава вже не одне століття відточує віртуозність у цьому диявольському занятт, і я не знаходжу передумов до того, щоб відносно мене вони вчинили порядніше.
‒ Як до вас ставляться працівники СІЗО й інші в’язні?
‒ Дуже тонко підмічено: «…працівники СІЗО й інші ув’язнені»! На це питання однозначно відповісти неможливо, а давати розгорнуту відповідь утримаюся до кращих часів.
‒ Що українського вам вдалося придбати і/або зберегти в ув’язненні?
У мене ВСЕ українське, включаючи аналіз прожитого, пережитого й побаченого в полоні
Якщо йдеться про матеріальне, то футболка «З КОЗАКОМ», придбана в Києві на Майдані в однієї дуже гідної жінки, завжди при мені. Як деталь одягу я її використовую тільки виїжджаючи в суди. Іноді передають цигарки й деякі продукти, куплені в Україні на неокупованій території… А з нематеріального у мене ВСЕ українське, включаючи аналіз прожитого, пережитого й побаченого в полоні. І ніхто краще від великої УКРАЇНКИ Ліни Костенко не зможе поставити діагноз північному «брату»:
«Це ж треба мати сатанинський намір,
Чаїть в собі невиліковний сказ!
Щоб тяжко так знущатися над нами
Та ще й у всьому звинуватить нас…»?!
Володимир Балух на засіданні суду, 7 листопада 2017 року
‒ Чи є у вас можливість отримувати інформацію? Чи знаєте ви про перебіг судових засідань у справах українців і кримських татар?
‒ Інформація доходить, але вкрай мізерна. Про перебіг судових засідань у справах політичних в’язнів дізнаюся під час зустрічей з адвокатами та з особистих бесід з арештованими, зокрема з Ахтемом Чийгозом, перетнутися й поспілкуватися з яким пощастило кілька разів, у коридорі слідчих кабінетів.
(Заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза звільнили 25 жовтня ‒ КР)
А крихти інформації про те, що відбувається у світі, доводиться добувати, просіявши тонни вульгарної й неприкрито хамської пропаганди рос.ТВ, що ллється з екрана телевізора, наявного в камері.
‒ Чого вам не вистачає? Яку передачу хотіли б отримати найбільше?
‒ Знову таки, ‒ з матеріального все необхідне у мене є. Рідні та друзі-однодумці ось уже майже 10 місяців забезпечують мене продуктами, медикаментами, туалетним приладдям та іншим. Саме завдяки їм я живий досі, бо хлебтати тюремну баланду з рук окупанта-свавільника я відмовився з першого дня полону.
Фрагмент листа Володимира Балуха з СІЗО
Дуже хотілося б мати можливість читати хороші книги, й бажано рідною мовою, але, по-перше, передавати художню літературу в СІЗО заборонено, а по-друге ‒ дуже погіршився зір за час ув’язнення…
‒ Хто зараз піклується про вашу маму, поки ви в ув’язненні?
‒ Це мій найбільший біль… Мама зараз зовсім сама. У свої майже 75 років вона, незважаючи на букет важких хвороб, утримує господарство. Дружина, звичайно, допомагає їй чим може, але у неї теж чимале господарство (жити за моєї відсутності на щось треба, а пекарню, де вона працювала, рік тому закрили), тому надавати мамі реальну допомогу вона не в змозі.
Я ж його вже не дочекаюся – мама українського активіста Балуха
‒ Якби ви знали, що опинитесь в ув’язненні, ви б все одно вивісили прапор?
‒ Боюся, моя відповідь прозвучить, певним чином пафосно, але правдиво: я б не зміг вчинити інакше.
Я б не зміг вчинити інакше… Ні. Я краще помру стоячи…
Коли неандерталець з ядерним кийком у руці та кривою усмішкою на фізіономії говорить на весь світ, що моєї національності ніколи не існувало, а я особисто є лише його холопом!.. Ні. Я краще помру стоячи…
Фрагмент листа Володимира Балуха з СІЗО
P.S. Слава Україні!
Цю відповідь ми отримали після того, як стало відомо: після апеляції справу Володимира Балуха надіслали на повторний розгляд. Чергове засідання щодо його справи відбулось 16 листопада. Роздольненський суд Криму відхилив клопотання захисту українського активіста і залишив його під арештом «через відсутність змін в обґрунтуванні перебування під вартою».
Балух провину заперечує й наполягає на тому, що боєприпаси та вибухівку йому підклали під час обшуку, а його переслідування за проукраїнську позицію має політичний характер.
За рішенням Роздольненського районного суду Володимир Балух залишиться під вартою до 16 січня 2018 року.