Глава УГКЦ назвав допустимі морально-етичні види трансплантації
Питання пересадки органів чи окремих тканин – це є складне питання, яке має багато аспектів. Безперечно з боку Церкви ми можемо, перш за все, говорити про морально-етичну сторону цього питання. Тому що потрібно розуміти, наскільки, зокрема, християнська мораль дозволяє чи не дозволяє ту чи іншу терапевтичну дію.
Про це Отець і Глава Української Грек-Католицької Церкви Блаженніший Святослав в ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» на тему трансплантації органів у рамках циклу передач «Дар життя».
Предстоятель УГКЦ насамперед пояснив глядачам, що таке трасплантація органів чи тканин, які її бувають види, і які бувають морально-етичні наслідки. «Дуже поширений вид пересадки органів чи частин тканин тому самому організму, з якого його відбирають. Наприклад, реконструкційна медицина робить пересадку шкіри при опіках… У таких випадках ні в кого навіть не виникає питання це етично чи ні, бо таким чином лікується життя», – розповів Блаженніший Святослав.
За його словами, є ще два інших види цього терапевтичного акту. «Перше – пересадка органів від живого донора до пацієнта. Тут існують дуже чіткі морально-етичні критерії. Такого типу діяльність можлива лише як дарування. Тобто особа не може торгувати своїми органами. Продавати свою нирку чи будь-який інший орган – абсолютно неприпустимо. Так само неприпустимою є торгівля органами взагалі. Тому дуже часто такого типу трансплантологію називають «чорною», оскільки вона є цілком заборонена у світі і є кримінальним злочином. А з моральної точки зору є одним з видів убивства», – наголосив Глава Церкви.
Предстоятель також зауважив, що навіть тоді, коли хтось хоче подарувати свій орган іншій особі, щоби врятувати їй життя, існують певні правила. «По-перше, можна дарувати свої органи лише ті, які є парними органами і при цьому людина має бути чітко поінформована про ризики для її власного здоров'я», – відзначив Глава УГКЦ.
Також не ставиться під сумнів моральну легітимність пересадку органів від мертвого донора до живої особи з наміром врятувати життя людині. Звісно, підкреслює Глава УГКЦ, для цього законом мають бути прописані всі правила. Бо відомо, що людський організм є єдиним цілим, допоки живий мозок. Якщо помирає людина, то перш за все помирає її мозок. Але інші життєво важливі органи ще є живими і можуть врятувати життя інших людей.
Абсолютно неприпустимим, на думку Блаженнішого Святослава, є пересадка органів, які належать до репродуктивної сфери особи чи є залозами внутрішньої секреції, тобто залози, які виділяють гормони. Тому що в такий спосіб пересадка спричиняє зміну особистості пацієнта, на прояв її особи.
«Отож морально виправданим є лише акт дарування як вид любові, милосердя і солідарності, коли ми говоримо про можливість пересадки органів від донора до рецепієнта», – наголосив Предстоятель.
Департамент інформації УГКЦ