Марафон документального кіно Docudays UA за підтримки Карітасу Харкова
Кінопокази Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA відбувалися у прес-центрі «KHARKIV Today» 18 – 21 грудня 2017 року.
Заходи проводились з ініціативи громадської організації «Центр правових та політичних досліджень «ДУМА», за організаційної підтримки проекту «Об’єднуючи людей заради миру», що реалізовується Карітасом Харкова.
Ведучим кінопоказів виступив правозахисник Юрій Чумак, регіональний координатор Мандрівного фестивалю Docudays UA в Харківській області, голова ЦППД «ДУМА».
18 грудня переглянули та обговорили 2 короткометражні стрічки з репертуару Мандрівного Docudays UA: «Між іншим» (Україна, режисерка Юлія Аппен) та «У пошуках кращої долі» (Німеччина, режисерка Ганна Фішер). Обидва фільми мають елементи анімації та присвячені долям мігрантів.
Волонтерка та соціолог Тетяна Скляр повідала про власний досвід роботи за кордоном, про те, з якими труднощами довелося стикатися, а також про те, чому праця «там» часто є приваблівишою, ніж вдома.
Наталія Сухорукова, головний спеціаліст Департаменту науки і освіти облдержадміністрації, координаторка проектів «Ла Страда – Україна» в Харківській області повідала про ситуацію в сфері торгівлі людьми в Україні. Зокрема, вона зазначила, що коло осіб, які можуть потрапити в сучасне рабство, за останні роки набагато розширилося: якщо раніше здебільшого молоді та неосвічені жінки (часто – з сільської місцевості та безробітні) ставали жертвами сексуальної експлуатації, то зараз постраждати від трудової експлуатації можуть і чоловіки, і особи з високим рівнем освіти, і люди середнього віку, мешканці міст, навіть ті, що мають роботу в Україні, яка, на жаль, не дає змоги нормально прогодувати власні сім’ї.
Запрошений експерт з питань міграції та прав вимушених переселенців Харківського обласного благодійного фонду «Соціальна служба допомоги» Валерій Задоренко підкреслив, що страшилки про іммігрантів, які «понаїдуть» та заполонять усе навкруги в Україні, абсолютно безпідставні, навпаки, останнім часом відмічається протилежна тенденція – іноземці воліють покинути нашу державу – через війну на Сході та низький рівень життя.
Натомість, сусідні країни – такі як Польща та Чехія – вносять зміни до законодавства, яке спрямоване на лібералізацію правил для трудових мігрантів-українців. Оскільки потрібні робочі руки, що можуть замінити тих, хто виїхав на роботу у провідні країни Заходу. За таких обставин вже незабаром гостро може постати питання нестачі кваліфікованих кадрів в Україні.
19 грудня було організовано захід «Поговоримо про екологію. Поки вона не «приговорила» нас».
Для перегляду та обговорення була запропонована стрічка «Народжені бути вільними» (Великобританія, Росія, режисерка Ґаяне Петросян).
Документальне кінорозслідування привело глядачів (у більшості своїй – екологів та зоозахисників, серед яких був і гість із Чехії) до найвіддаленіших куточків Росії та дозволило побачити, як жахливо поводяться з дельфінами, зокрема білухами, китами та моржами, а також відкрити корупцію, що пронизує цей жорстокий бізнес.
Модератором виступив Олег Перегон, голова координаційної ради громадської організації «Зелений фронт». Під час обговорення торкнулися й харківської проблематики. О.Перегон наголосив, що тримання дельфінів у так званих «дельфінаріях» подібне до закочування риб до консервних банок.
Також учасники заходу зачепили й питання масового вбивства бездомних тварин у Харкові, що здійснюється за підтримки міської влади. «Лише в нашому місті 5% тварин прилаштовують, а 95% вбивають, ми виступаємо проти цієї програми», – зазначила зоозахисниця Олена Кравченко.
Від жадібності певних осіб, які ведуть Землю до екологічної катастрофи, було запропоновано протиставити міні-програму з 3-х пунктів:
1) знання – сила;
2) благоговіння перед природою;
3) небайдужість та солідарність людей.
20 грудня до Міжнародного дня солідарності людей було організовано перегляд стрічки «Війна химер» (Україна, режисерки Марія та Анастасія Старожицькі).
Це історія, відзнята її безпосередніми учасниками. Він був добровольцем на фронті, вона приїхала туди одразу після битви. Проїжджаючи зруйнованими містами, вони намагаються зрозуміти суть війни і любові.
По закінченні фільму було здійснено скайп-спілкування з режисерками фільму, яке феєрично провів Філіп Дикань.
На захід запрошувалися ветерани АТО, які, до речі, по-різному оцінили стрічку. Дехто казав, що для того, аби показати страхіття та жахи війни, необхідно було додати більше крові та зйомок зі шпиталів. Проте, як зазначив учасник бойових дій Юрій Дублевський, фільм сподобався саме тим, що знятий не як блокбастер, а чесно й зворушливо, непафосно.
Глядачі говорили, що Батьківщину необхідно захищати від підступного ворога, який вдерся на нашу територію під прикриттям так званих «народних республік». Але війна завжди є страшною, несе смерть та руйнування, тому люди мусять це зрозуміти й зробити все задля її якнайшвидшого завершення.
«Навіщо взагалі знімати фільми про війну? Як знімати, щоб її зупинити, попередити? Певна, що батальні сцени не допомагають розкрити це. Краще вже показувати шпиталі, ніж військові сцени», – зазначила Анастасія Старожицька.
А Марія Старожицька відмітила, що «Війна химер» – кіно антивоєнне, але не «пацифістське».
21 грудня було організовано захід «Шукаємо Альтернативи Насильству».
Для перегляду представлена стрічка «Щоденник» (Україна, режисерка Олександра Чупріна).
У фільмі розповідається про 14-річного Дениса. Він створює свій відеощоденник, де відверто розмірковує про те, що турбує його. Глядачі опинилися за лаштунками підліткового життя. Який він – шлях дорослішання?
Модераторками заходу виступили Тетяна Сирицина – голова БФ «Коло розвитку» та Ірина Онищенко – експертка БФ «Коло розвитку», координаторка проекту «Альтернатива насильству» в Україні (даний проект почав роботу в нашій країні в 2005 році, завдання – допомогти дорослим і підліткам справлятися з конфліктними ситуаціями без застосування насильства).
Обговорення фільму (яке, до речі, теж проводилося в формі «кола») вилилося в дискусію щодо проблематики переходу з підліткового віку до дорослого, пошуки безконфліктних шляхів цього переходу, роль та місце батьків і школи в цьому процесі.
Диспут був жвавим. Учасники так «розійшлися», що не хотіли розходитись по закінченні заходу.
Даний показ став останнім у рамках 4-денного марафону документального кіно Docudays UA, проведеного на базі «Kharkiv Today» за організаційного сприяння «Карітас Харків».
І хоча Марафон добіг до свого завершення, переконані, що плідна співпраця «Карітас Харків» з Docudays UA буде продовжена і в майбутньому.
Автор статті: Георгій Кобзар