У попередній статті, присвяченій темі шкільної тривожності, ми розглянули фактори, які сприяють
формуванню шкільної тривожності. Сьогодні ж розглянемо питання, як батькам сприяти профілактиці шкільної тривожності дитини. Родина залишається найважливішим середовищем для дитини і продовжує впливати на її розвиток, тому не слід переоцінювати вплив школи і вважати його основним.

Отже, на що важливо звернути увагу батькам у питаннях профілактики шкільної тривожності:

1. Емоційне сприйняття школи батьками
Дуже часто трапляється факт, коли батьки впливають на емоційне сприйняття школи дитиною.
Наприклад хтось з батьків був у школі дуже успішним, або навпаки мав репутацію «двієчника» і
емоційне відношення до цього може передаватися дитині. Наприклад, якщо мама часто
розповідатиме дитині, як важко працювала аби мати гарні оцінки і що навчання – це важка праця і
треба стати відповідальним і забути про іграшки, то емоційне сприйняття школи як такої буде в дитини
скоріш негативним. Не знаю як вам це читати, а в мене точно піднімається тривога, ніби школа – це
місце, де я сама собі не належу і маю лише обов’язки. До того ж, дитині треба пояснювати, що таке
«бути відповідальним» і в чому саме полягає ця відповідальність за процес навчання.

Ситуація може бути і протилежною, якщо один з батьків повторюватиме, що школа взагалі неважлива,
навчання безглузде і нецікаве і «ти, синку, взагалі не слухай тих вчителів, бо нічому, дійсно
потрібному для життя, тебе там не навчать».

Це ніби дві крайності емоційного сприйняття процесу навчання батьками і це є досить важливим
моментом у формуванні сприйняття самою дитиною. Тому, будьте уважні до того, як говорите про свій
досвід з дитиною, бо їй необхідно адаптуватись в школі і звикнути до того, що є складності, але й
багато приємних моментів.

2. Готовність прийти на допомогу
Зазвичай, початок навчання в школі є стресом і для батьків. Це пов’язано з тим, що потрібно
приділяти увагу виконанню домашніх завдань, та і взагалі змінюється звичний порядок життя. Тому і
батькам і дітям потрібна психологічна адаптація до змін.

Зазвичай, завдання на початку навчання прості і цікаві. Дитина може прийти до школи і вподобати
зміни, які зустріне там. Але, якщо цього не станеться і з першого дня дитина зазнаватиме труднощів,
батькам важливо бути готовими прийти на допомогу і надати підтримку. І тут також важливо надати її
правильно, залишаючись у позиції дорослої людини. Не підходить: «добре, давай я намалюю за тебе»
або « можеш це не робити, якщо тобі не цікаво».

Підтримка – це показати, що я чую і бачу тебе, розумію, що ти зазнаєш труднощів і готовий разом із
тобою пошукати спосіб вирішити їх. До того ж, коли батьки своїм відношенням дають зрозуміти, що
труднощі – це нормально, а пошук способу їх вирішення – це цікаво, процес навчання втрачає відтінок
тривоги і набуває відтінку творчої діяльності. Навчаючись разом із батьками досліджувати, дитина
зазнаватиме ситуації успіху, що підкріплюватиме позитивне емоційне ставлення до навчання.

3. Увага не до оцінок, а до життя
Цей пункт про те, що в школі, окрім навчання, дитина встановлює соціально вагомі для неї контакти.
Це зустріч з новими друзями і вчителем, встановлення відносин з ними. Отже, виходить, що
з’являється не лише новий вид діяльності – навчання, а ще й нові феномени у відносинах між дітьми.

Діти в школі починають розуміти дещо про свої можливості, з’являється елемент конкуренції і це може
викликати труднощі у спілкуванні. Тому, коли дитина повертається зі школи, важливо обговорювати з
нею, як був проведений день. Наприклад, запитання «що сьогодні було найцікавішим?» або «з ким ти
сьогодні грав?» дозволять дитині усвідомлювати досвід спілкування з новими дітьми, а батькам
розуміти емоційний стан і ступінь соціальної задоволеності дитини в шкільному середовищі.

Необхідно звертати увагу і на емоційне сприйняття такої важливої фігури, як вчитель. Ставлення його
до дитини багато в чому визначає ставлення інших дітей. Тому, батькам і вчителю потрібно
обов’язково спілкуватись щодо поведінки дитини, обговорювати моменти, які викликають труднощі і
мати за основу не взаємні претензії, а співпрацю, орієнтовану на гармонійний розвиток дитини.

Джерело