Про наїзд на телекомпанію Zik Прийоми нашої влади – це суцільна політика …
Про наїзд на телекомпанію Zik
Прийоми нашої влади – це суцільна політика подвійних стандартів.
Виглядають вони так: можна підняти виття в пресі та інформаційному просторі про те, що телеканал не має права брати інтерв’ю у пана Портнова. Він активно співпрацював з Януковичем і є «токсичним».
Але при цьому ніхто не піднімає виття, що пан Порошенко в різні часи також був соратником Медведчука, Януковича. Був міністром економічного розвитку і торгівлі в уряді Азарова. Сьогодні бізнес-партнером президента є пан Ахметов, який призвів до влади Януковича.
Це і є політика подвійних стандартів.
Нам кажуть, що українські артисти під час війни не мають права заробляти гроші в Росії. Безумовно, така позиція не може бути патріотичною і громадське засудження таких виконавців цілком закономірне.
Але це ж саме можна сказати про компанії, які продовжують заробляти гроші в Росії. Наприклад, як «Рошен». Компанія президента досі продовжує продавати свою продукцію в Росії, а фабрика в Ліпецьку до останнього моменту продовжувала свою роботу, сплачуючи податки до бюджету РФ.
Це також подвійні стандарти, від яких потрібно відмовлятися. Але в реальності, що заборонено одним, абсолютно дозволено іншим.
—
Про наезд на телекомпанию Zik
Приемы нашей власти – это сплошная политика двойных стандартов.
Выглядят они так: можно поднять вой в прессе и информационном пространстве о том, что телеканал не имеет права брать интервью у господина Портнова. Он активно сотрудничал с Януковичем и является «токсичным».
Но при этом никто не поднимает вой, что господин Порошенко в разные времена также являлся соратником Медведчука, Януковича. Был министром экономического развития и торговли в правительстве Азарова. Сегодня бизнес-партнером президента является господин Ахметов, который привел к власти Януковича.
Это и есть политика двойных стандартов.
Нам говорят, что украинские артисты во время войны не имеют права зарабатывать деньги в России. Безусловно, такая позиция не может быть патриотичной и общественное осуждение таких исполнителей вполне закономерно.
Но это же можно сказать о компаниях, которые продолжают зарабатывать деньги в России. Например, как «Рошен». Компания президента до сих пор продолжает продавать свою продукцию в России, а фабрика в Липецке до последнего момента продолжала свою работу, платя налоги в бюджет РФ.
Это – также двойные стандарты, от которых нужно отказываться. Но в реальности, что запрещено одним, абсолютно разрешено другим.