26 січня до Карітасу Харкова завітали 2 «живі книги», про історії яких мали змогу дізнатися усі охочі «читачі». Щоправда, одна з «книжок» виявилася мовчазною, однак це аж ніяк не завадило учасникам «Живої бібліотеки» поспілкуватися з нею.

Розкриємо «таємницю»: цього дня відбувалася зустріч з Ігорем Гутником – командиром пошуково-рятувального загону «НАДІЯ» та собакою-рятувальником Антеєм, нагородженим пам’ятним знаком «Орден дитячої долоньки» за реабілітацію дітей із зони АТО.

На початку заходу Ігор розповів, як він із колегами неодноразово бував у супроводі чотирилапих друзів у таборах для вимушених переселенців «Ромашка», «Прометей», Ластівка»… Та як радісно реагували на собак дітлахи, як малеча забувала про страхи війни й пережиті поневіряння, як на обличчях у хлопчиків і дівчат знову з’являлися посмішки.

 

Тоді професійний психолог-реабілітолог у черговий раз пересвідчився, що каністерапія (від лат. canis – собака + грец. θεραπεiα – лікування) є ефективним методом реабілітації дітей-переселенців.

Тим більше, що в Ігоря є такий досвідчений та файний помічник – золотистий ретривер Антей. Адже собаки цієї породи за характером є дуже розумними, лагідними та спокійними, рідко гавкають і добре уживаються з дітьми.

В якості собак-терапевтів використовуються різні породи, але саме золотисті ретривери з їх унікальною сприйнятливістю, м’якою і оптимістичною натурою особливо придатні для цих цілей.

І зараз Ігор з Антеєм часто їздять до дітей, в тому числі й до реабілітаційних центрів.

Як повідав кінолог, найближчим часом Антею припаде пройти спеціальний іспит – і стати сертифікованим псом для терапії з дітьми, що мають певні відхилення у психічному розвитку.

До речі, сам Ігор Гутник має педагогічну освіту, а також вивчав кризову психологію, і вже близько 30 років працює з дітлахами. Волонтерську діяльність з допомоги переселенцям розпочав ще в 2014 році, коли робив кризовим психологом на залізничному вокзалі Харкова – на «Станції Харків».

В якості «живої книги» Ігор щиро та відверто відповідав на численні питання «читачів», надав їм можливість розгледіти та потримати численні нагороди Антея.

Вже під час заходу діти почали гладити та обнімати собаку, а по закінченні «Живої бібліотеки» обступили Антея, віталися з ним за лапу, грали, годували (звісно, з дозволу Ігоря), а також разом із дорослими влаштували цілу фотосесію.

Керівник проекту Карітасу Харкова «Об’єднуючи людей заради миру» Марина Краснова подякувала «живим книжкам» і вручила подарунки на добру згадку.

Певні, що добра пам’ять про цей захід залишиться і в усіх його учасників!

 

  Юрій Чумак

Джерело