Корюківська трагедія 1943-го – найбільше одночасне вбивство цивільного населення часів другої світової війни у Європі
01 березня 2018 року виповнюються 75-ті роковини від повного знищення нацистами українського села Корюківка Чернігівської області. 1–2, 9 березня 1943 року ними було вбито і спалено близько 7 тисяч осіб різного віку – від немовлят до немічних літніх людей, а село повністю знищено. Більшої та жорстокішої каральної акції за весь період Другої світової війни в Європі (1939–1945) не було.
У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах. Воно розпочало збір продовольства по селах і акції проти окупантів. У ніч на 27 лютого 1943 р. партизани розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, убивши декілька десятків німецьких та угорських солдат, знищили залізничний ешелон та склад з пальним.
Вранці 1 березня 1943 р. з м. Сновськ у Корюківку прибув нацистський каральний загін. Населений пункт було оточено. Всіх мешканців групами по 50–100 чол. під приводом перевірки документів зганяли у будинки і розстрілювали. Після знищення всіх знайдених корюківців нацисти спалили селище, насамперед ті будинки де відбулися розстріли.
В акті Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 р. вказано, що за підрахунками 1 і 2 березня 1943 р. здійснено вбивство 6700 чоловік, спалено 1290 будинків, а вціліло тільки 10 цегляних будівель.
За понад 70 років після знищення Корюківки свідкам трагедії, органам влади, рідним, близьким та знайомим загиблих, історикам і краєзнавцям вдалося встановити поіменно тільки 1893 жертви. Серед встановлених загиблих за національною ознакою найбільше українців – 1715 осіб, росіян – 94 особи, поляків – 4 особи і по одній особі – білорус, угорець, чех.
Впродовж всієї каральної акції, яка проводилася планомірно з 09:00 до 17:00, радянське партизанське з’єднання Федорова, що знаходилося у лісах за 15 км від Корюківки, а його передові дозори – у 3 км, залишалося на місці. Наказу від командування якось допомогти і врятувати цивільне населення селища рядові партизани, кількість яких була у декілька разів більша ніж чисельність карального загону, так і не отримали. Кремлю були вигідні такі жахливі, масові вбивства від нацистів. Тим самим досягалося одразу дві цілі: 1) з’являвся «стимул» вцілілих людей на окупованій території вступати у лави радянських партизан, щоб помститися; 2) жах масових трагедій внаслідок нацистської окупаційної політики мав «поховати» народну пам’ять про масові звірства і мільйони жертв (голодомор 1921-1923 рр., Голодомор – геноцид 1932-1933 рр., Великий терор 1937-1938 рр.) комуністичного режиму.
Загалом в Україні у 1941-1944 рр. нацистськими карателями та відступаючими військами Вермахту свідомо було знищено понад 670 населених пунктів із щонайменше 50828 особами цивільного населення в 16-ти областях країни та Автономній республіці Крим.
Департамент інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації