Особисті кордони
В житті кожної людини трапляються ситуації, коли відчуваєш себе ніби то «під наглядом». Це може відбуватись на роботі, у власній родині, у компанії знайомих та навіть зовсім незнайомих людей. Іноді думка, коментар або зауваження, яку виказує інша людина відносно нас, дуже напружує, ображає, змушує відчувати себе погано і пригнічено. Та ми маємо пам’ятати, що навкруги нас завжди знайдеться певна кількість «експертів», які точно знають, як треба зробити правильно, вкажуть на наші помилки, дадуть непрохані поради. І якщо стороннім «порадникам» ми ще можемо дати відсіч, то з близькими і рідними буває набагато складніше. Адже тут є стосунки, почуття, а може і спільний побут. До того ж, як аргумент часто надається «я ж хотів як краще» або «я ж хвилююсь за тебе». Ці фрази іноді стають нормою, з якою ми миримось, щоб не зіпсувати відносини або не провокувати конфлікт. Але, коли в черговий раз відбувається схожа ситуація і напруга росте, розум ще може погодитись знову, але тіло рано чи пізно починає бити тривогу. Ми в будь якому разі відчуваємо неприємний осад всередині, подібний до відчуття загнаності у кут, безпорадності, неможливості захистити себе і агресію всередині, яка піднімається і потребує виходу. Що ж відбувається в ці моменти? Все дуже просто – порушуються особисті кордони.
Отже, кордони особистості – це межа, яка відокремлює одну людину від іншої. Невидима грань, яку створює людина, намагаючись позначити різницю між власним внутрішнім світом і світом іншої людини. Особисті кордони потрібні для збереження цілісності особистості, вони є межею дозволеності у взаємодії з іншими людьми.
Більша частина проблем, у відносинах виникає саме тому, що ми не можемо зрозуміти, де знаходяться ті самі кордони. Тобто, де закінчуємося ми самі і починається інша людина. Ці кордони умовні, вони не визначаються тілесністю. Їх неможливо визначити фізично, тому що особистість людини є більш широка, багатогранна у своїх проявах. Їх не можна побачити, але можна відчути.
Через власні кордони ми краще відчуваємо і розуміємо себе, що впливає на самооцінку. Ми розуміємо свої можливості. Це також є критерієм, згідно якому ми відрізняємо своє і не своє – почуття, бажання, думки.
Тож, спробуємо розібратись, що входить у власні кордони особистості і якими вони бувають:
Це, насамперед діапазон фізичного простору, який ми надаємо собі а також наша дистанція відносно іншої людини при спілкуванні. Фізичні кордони можуть бути гнучкими в залежності від того, хто знаходиться поряд із нами. З людьми, яким ми довіряємо більше, кордони, зазвичай, стають менш жорсткими. Також фізична дистанція може відчуватись нерівномірно з різних боків. Наприклад, зі спини, зазвичай людина може сприймати іншу людину на більш близькій відстані і не відчувати при цьому порушення фізичних кордонів. Саме через це у великому натовпі людей ми намагаємось уникати контакту очима з іншою людиною і знаходячись у незручному просторі, де фізично не вистачає місця, намагаємось повернутись спиною. Тим самим ми захищаємо власні фізичні кордони у несприятливих умовах, до яких потрапляємо, наприклад, у транспорті в час-пік.
Це безпосередньо фізичний простір, який оточує нас. Це може бути власна кімната, особистий куточок, майстерня, робочий стіл, або навіть шухляда в меблях, якщо не має можливості розширити територіальні кордони. Але це територія, яку ви використовуєте, облаштована за вашим бажанням і та, в яку не можуть втручатись інші без вашого дозволу.
Саме тому, що існують територіальні кордони, нам не подобається, коли беруть наші речі, або перекладають щось на нашому робочому місці, або з добрими намірами хтось з рідних допомагає нам «навести лад у речах».
Це про те, як ми розпоряджаємось власним часом. Чи дозволяємо іншим людям займати наш час, коли не хочемо цього, або нам це незручно. Чи багато часу приділяємо обов’язковим справам і зустрічам і недостатньо спілкуємось із тими, з ким прагнемо. До часових кордонів також відноситься те, яким чином ми організуємо свій час: чи постійно поспішаємо, чи робимо все спокійно і розмірено, чи ми зазвичай проявляємо спонтанність, чи обираємо планувати.
Ці кордони містять в собі наші особисті вподобання, наш характер, цінності та принципи, особисті якості, інтереси та хобі, мрії, бажання та потреби, почуття, переживання, звички, цілі і прагнення.
Все це складає основу нашої особистості, робить нас тими, ким ми є. Ми не зобов’язані виправдовуватись за те, що складає кордони нашої особистості, але важливо пам’ятати, що інша людина також має кордони, які ми не можемо порушувати
Очевидно, що в різних ситуаціях ми поводимось по-різному. Це залежить від зовнішніх обставин, людей, які нас оточують, нашого внутрішнього стану. В соціальні кордони входить і рівень довіри до оточення, і ті правила та норми, які важливі для нас, і теми, на які ми готові і не готові розмовляти з тими чи іншими людьми в момент спілкування.
Соціальні взаємодії з людьми, які нам неприємні, або цінності і норми яких різко резонують з нашими власними порушують наші соціальні кордони.
Для того, щоб відстоювати власні кордони, треба для початку навчитись помічати їх порушення. Я точно знаю, що за всіма п’ятьма пунктами ваші кордони хоч раз, але порушувались. Інше питання – чи чутливі ви до цього, чи вже звикли і вмовили себе змиритись?
Навчіться помічати у повсякденному житті ті моменти, коли хтось порушує ваш особистий простір, як ви реагуєте на це, що робите у відповідь. А також, будьте уважні до інших і слідкуйте, як саме ви обходитесь з особистими кордонами інших. В цьому також є багато інформації про ваш спосіб взаємодіяти.
А якщо ви помітили, що ця тема дуже актуальна для вас, але з’явилось більше питань ніж відповідей, реєструйтесь на наші групові психологічні зустрічі: goo.gl/iqXDgf
В безпечній атмосфері ми опрацьовуємо багато актуальних тем і питань, вирішення яких робить якість життя кращою. Додаткові питання можна поставити за телефонами: 050-366-53-88, 098-18-55-051.
З турботою, Світлана Остапцова