8 квітня 1935 року у Харкові засідала поважна комісія з довгою назвою. Та, що пильно стежила за чистотою партії, роками викидаючи з неї п’яниць та злодіїв, розпусників і шахраїв. Не кажучи вже про «класово чужих». Хоча ні тих, ні інших менше чомусь не ставало.

Та цього разу їй і зовсім оригінальний персонаж трапився: обговорювали справу… комуніста-кобзаря.

Без жартів! У протоколі, прикритому грифом «таємно», так і записано: «Будучи навеселе, брал кобзу и играл украинские «думы», восхваляя националистическую романтику».

І це ще був не найбільший гріх товариша Балюка Антона Миколайовича, члена ВКП(б) з 1927 року. Звинувачували його «в проведении контрреволюционной националистической работы в бытность свою Председателем Тростянецкого Райисполкома».

Контрреволюційною комісія вважала організацію Балюком двох капел – хорової та бандуристів. По-перше, тому, що потрапили до них «бывшие деятели «просвіти», церковные хористы». А, по-друге, тому, що «репертуар хоровой капеллы был составлен из националистических песен».

Може, комусь це б і пробачили, та Балюк перебував під підозрою через свою яскраву біографію: приховане під час вступу до партії соціальне походження (син поліцейського), служба у Петлюри, кількамісячне членство в УКП Андрія Річицького.

І навіть дворічне перебування у лавах Червоної Армії (1922-1924 роки) не надто покращувало цю, геть не типову, як для більшовика анкету.

До того ж, маючи можливість впливати на розподіл бюджетних коштів, Балюк з чистою совістю підтримував ті капели грошима. І, коли вірити документам комісії, залишив без фінансування Будинки колективістів Тростянецького району. Останні почали занепадати, натомість капели геть не скаржилися на відсутність слухачів.

Заради капел голова райвиконкому замахнувся на святе – «деньги, предназначенные для культурного обслуживания переселенцев». Звідкіля і коли прибули ці «переселенцы» до Тростянецького району, здогадатися неважко.

А для нездогадливих комісія вельми цікавий абзац у протоколі залишила.
Цитуємо: «Капелла… сеяла в районе национальную рознь между коренным населением района и переселенцами-русскими. На концерте высмеивали тип русского крестьянина, в результате чего переселенцы ушли с концерта».

Після чого «ушли» з посади голову райвиконкому.

На квітень 1935-го, коли розбиралася його справа, Балюк керував Первухинським радгоспом у Богодухівському районі.
На засідання партколегії прийшов ще комуністом, а вийшов з нього вже безпартійним.

Про подальшу його долю спробуємо дізнатися найближчим часом.

Джерело