#Обличчя_АТО До Дня захисника України. Доля знову повернула його до танкових …
#Обличчя_АТО
До Дня захисника України. Доля знову повернула його до танкових військ
Жодного втраченого у ході проведення антитерористичної операції підлеглого – такий результат командування танковою ротою управління 58-ї окремої мотопіхотної бригади капітаном Юрієм Тусем.
«У мене у підрозділі залізна дисципліна, спортивний образ життя та повна взаємодопомога, – розповідає офіцер. – Танкові війська – це, перш за все, командна робота. Тому у нашому колективі не лунає таких фраз, як: «Це не мої обов’язки», «Твої проблеми» чи «Мені байдуже». Горе та щастя кожного з нас ми ділимо порівну на всіх.
Танк є досить складною в плані експлуатації бронемашиною, що вимагає чимало часу для проведення технічного огляду і ремонту. Ще більше годин витрачається на вдосконалення тактичних навичок членів екіпажу.
«Під час переводу техніки, на полігонах чи танкодромах, знову спрацьовує принцип: «Ми одна команда». Усі хлопці, незалежно від посад та віку, разом ремонтують бронемашини чи вивчають алгоритм дій під час бою усіх членів екіпажу, а не тільки свої обов’язки. Тому у разі необхідності наші воїни з легкістю можуть замінити товаришів на їхньому штатному місці», – пояснив капітан Юрій Тусь.
Бути вимогливим до підлеглих тридцятидев’ятирічному Юрію допомагає армійський досвід.
Так, уродженець Сумщини Юрій ще з дитинства захоплювався вогневою міццю бронетехніки на полі бою. Тому, по завершенню школи, вступив до Харківського інституту танкових військ за командним профілем.
У 2001-му році молодого лейтенанта Туся направили служити на Закарпаття до танкового полку 128-ї механізованої дивізії.
«Наше з’єднання було бойовим. Тому полігони, здійснення маршів чи стрільби, були звичайним робочим днем. Так відбулося моє офіцерське становлення і сформувався метод роботи із підлеглими», – зауважив командир роти.
На жаль, чергова хвиля скорочення Збройних Сил України докотилася й до військової частини, де служив Юрій. В результаті чого у 2005-му він вийшов у запас і повернувся на рідну Сумщину.
Далі були численні сезонні роботи і період життя, коли він мав власний бізнес, що приносив непогані прибутки. Та все ж душа прагнула знову відчути ту холодну танкову броню, яка снилася йому в юному віці.
Коли на Донбасі стали гинути українські воїни, Юрій просто не знаходив собі місця. З одного боку була робота, яка дозволяла йому нормально утримувати дружину і двоє дітей. З іншого – його сокурсники страждали в окопах і потребували в його професійній допомозі.
Остаточно вирішитися із подальшою долею допомогло формування у 2015-му році в його рідному Конотопі 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
«Я сказав рідним, що буду захищати Україну вдома, але промовчав про те, що незабаром військову частину направлять до району АТО. Поступово дружина та діти звикли до моїх бойових відряджень. Адже знають, що все одне мене не втримати на затишному дивані, коли український народ у біді», – пригадав офіцер.
Зараз капітан Юрій Тусь у складі танкової роти успішно виконує бойові завдання на Луганському напрямку району проведення АТО.
