#Обличчя_АТО До Дня захисника України. Син попросив батька прислати …
#Обличчя_АТО
До Дня захисника України. Син попросив батька прислати Державний прапор із підписами побратимів
«Мудрою совою» товариші по службі називають воїна взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту управління 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади прапорщика Володимира Богруденка.
Наразі військовослужбовець Збройних Сил України, якому 52 роки, виконує бойові завдання у районі проведення антитерористичної операції, перебуває на Луганському напрямку. Тому його армійський досвід і вміння розв’язувати різні проблемні ситуації вкрай потрібні молодим армійцям.
Володимир народився на Хмельниччині. Після школи він декілька років прослужив у частині спеціального призначення Внутрішніх військ. Там добре зарекомендував себе, пройшов спеціальне навчання і доріс до військового звання «прапорщик». Та за радянських часів бійці цієї силової структури часто виконували, так би мовити, антинародні завдання, і він вирішив звільнитися.
«Мене завжди батьки вчили боятися Бога, прислуховуватися до власної совісті та не робити те, про що пожалкуєш. Тому я звільнився зі служби у Внутрішніх військах, повернувся до рідного Кам’янця-Подільського і зайнявся суто цивільними справами: працював на городі, будував будинки тощо», – розповів прапорщик Володимир Богруденко.
На початку третього тисячоліття Володимир став періодично виїжджати закордон, де знайшов непоганий заробіток на приватному будівництві. Згодом у далекі поїздки із батьком став вирушати його старший син. Останній пішов далі свого родича і на чужині знайшов досить престижу роботу. Сам же Володимир, після народження у 2011 році молодшого сина, вирішив більше не розлучатися із сім’єю.
«За своє життя я опанував майже усі будівельні професії. Також можу бути теслею чи сантехніком. Мені подобається робити щось корисне, чим потім користуватимуться люди і дякуватимуть за мої старання», – зауважив захисник України.
Спокійне і безтурботне життя самодостатнього чоловіка припинилося, коли Крим окупували російські війська, а на українському Донбасі стали гинути наші армійці та цивільні мешканці.
«На той час мій старший син просто не міг залишити закордонний бізнес, бо у нього було вже двоє маленьких діточок – моїх онуків. Проте із райвійськкомату нам обом прийшли повістки за черговою хвилею мобілізації. Збори всіх родичів стосовно того, як вийти із даної ситуації, тривали довго. В результаті, я тут, бо хоча б один із сім’ї повинен захищати свою країну і рідних», – пояснив військовий хімік.
У військкоматі, вивчивши його успіхи, як спеціального призначенця, запропонували стати гірським штурмовиком. Романтика служби в цих елітних військах сподобалася Володимирові. Так у 2015-му він поповнив лави воїнів 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади оперативного командування «Захід».
Протягом крайніх двох років прапорщик Богруденко захищав такі населені пункти як Мар’їнка, Красногорівка, Золоте, Попасна та інші.
«У травні 2015-го на Донеччині я пройшов бойове хрещення. Під Мар’їнкою російські окупанти діяли дуже підступно. Так, ворог постійно порушував режим тиші, а потім накривав нас артилерією 120-мм чи 152-мм калібрів. Коли ж ми відкривали вогонь у відповідь, бойовики ховалися за житлові будинки, у яких перебували цивільні. Втім, наші козаки на той час вже навчились вдало відбивати ворожі атаки та запобігати вилазкам ДРГ», – пригадав боєць Збройних Сил України.
Свій день у районі проведення АТО Володимир починає і закінчує із телефонної розмови з рідними. Так, після одного із спілкувань із дружиною та шестирічним сином, на їхнє прохання Володимир вислав додому Державний прапор України, підписаний бойовими побратимами. Синє-жовтий стяг подовжувач династії Богруденків повісив над своїм ліжком і відтоді мріє стати військовим офіцером.
«Мій старший син відчуває певну провину за те, що я служу замість нього. Тому, після того, як заробити ще трохи грошей для побудови майбутнього своїх дітей, хоче замінити мене на бойовому посту. Та я не тороплю його, бо добре почуваюсь у дружньому військовому колективі. Тут я фізично зміцнішав і помолодшав душею. Тому може так статися, що незабаром ми із сином разом будемо захищати свій народ», – вважає учасник АТО.
