29 березня 2019 року мав бути днем виходу Великої Британії з Європейського союзу, тому що 29/03/2017 прем’єр-міністр Тереза Мей передала в ЄС офіційну заяву, що її країна починає процес припинення членства в організації відповідно до статті 50 Лісабонського договору.

Підставою для процесу, що отримав назву “Брекзит”, були результати референдуму у червні 2016 року, на якому за те, щоб вийти з ЄС проголосували 17,410.742 британців, а за те, щоб залишатися – 16,141.241.

Стаття 50 передбачає процедуру виходу країни з організації, і виділяє рівно два роки на приготування до виходу, а також на визначення, якими будуть подальші відносини.

Переговори між представниками Лондона та Брюсселя виявилися затяжними, болісними і суперечливими, проте угода про умови припинення членства із декларацією про зв’язки у майбутньому таки була узгоджена та підписана.

Але Тереза Мей була вимушена просити ЄС скасувати дату виходу 29 березня і назвати пізніший термін, бо її колеги у британському парламенті двічі відкинули ратифікацію угоди.

Серед перешкод депутати – противники часто згадували положення угоди про так званий “ірландський зупинник”, що передбачає особливу митну зону для Північної Ірландії, де пролягатиме кордон Британії з ЄС на суходолі.

При цьому більшість парламентарів у Лондоні також вирішили, що вони проти припинення членства в ЄС без угоди, побоюючись негативних економічних та інших наслідків так званого “жорсткого брекзиту”.

У Брюсселі погодилися на коротку відстрочку, до 22 травня, але наголосили, що перенесення “Брекзиту” на довшу перспективу означало б продовження британської участі у таких процесах ЄС як, наприклад, травневі вибори Європейського парламенту.

Що далі?

Прем’єр-міністр Тереза Мей, яка також є лідером урядової Консервативної партії і депутатом парламенту, наполягає, що єдиний спосіб вивести “Брекзит” з глухого кута – це ратифікувати угоду з ЄС і офіційно вийти з організації 22 травня.

Щоб переконати депутатів таки підтримати її угоду, Мей пообіцяла одразу після виходу з ЄС піти у відставку, щоб звільнити місце для іншого лідера, якому буде довірено далі втілювати “Брекзит”.

Проте офіційний вихід Британії з ЄС, коли б він не відбувся, був би лише відправною датою для подальших не менш важливих і складних переговорів про умови торгівлі та інші аспекти майбутніх відносин Лондона з Європою.

Британські парламентарі тим часом започаткували власний окремий процес пошуків виходу з глухого кута, взявши на себе ініціативу визначення долі “Брекзиту”.

Але й цей процес також показав проблематичність, коли голосування 27 березня щодо 8-ми пропозицій, які передбачали майже усі можливі варіанти “Брекзиту”, або відмови від нього, не набрали більшості голосів депутатів.

Цей процес відбору варіантів “Брекзиту”, чи скасування його, може бути поновлений у понеділок 1 квітня.

У той же день британський парламент також обговорюватиме електронну петицію, яка зібрав рекордну підтримку – майже 6 мільйонів підписів, з вимогою скасувати “Брекзит” і залишити країну в ЄС.

Дивіться також: Як виграти політичну кампанію?

Джерело