«Братішка»
Валерій Рудь «Братішка» – заступник командира інженерно-саперного батальйону: Мне выпала честь и я этим горжусь, что поступил в киевское суворовское училище. Самые приятные воспоминания – это два года Киевского суворовского училища. Потом мне выпала честь поступить в сумское артилерийское училище. Там я пробыл на посаде замкомвзвод, старшина все четыре года.
Артилерія, міліція, пенітенціарна служба, робота в банку. Та все ж він марив армією і знову повернувся до неї… у 2010-му. Від заступника командира танкової роти Валерій дослужився до заступника командира окремої частини. Наш герой завжди мріяв побувати на війні… у Афганістані, Чечні, але не в Україні. Все ж для «Братішки» вона почалась 15 вересня, а через місяць, вивчивши керовані мінні поля, він попросився в Донецький аеропорт.
Валерій Рудь «Братішка» – заступник командира інженерно-саперного батальйону: Я когда вылез посмотрел, думаю матерь божья ,так это ж сталинград. Вот эти железяки, которые висели скрипели, холод, ветер, звук железа качающегося. Я не успел оглянуться, вижу мне машут сюда-сюда и тут начался резко бой, по нам начали лупить с разных сторон.
Речі з бетера не вивантажували, а викидали. Потім, як у піонерському таборі, старший з червоним ліхтарем вів їх у глиб темряви. Перше, що Валерій там відчув – їдкий сморід. Потім дізнався, що краще менше їсти, спати у берцях, а між поверхами бігати, як ніколи в житті не бігав. «Братішка» не катався на Американських гірках, але в аеропорту на 200% відчув, як це. Виявилося, що сєпари люблять поспати, тому зазвичай обстріли починалися о 10-12 годині дня та могли тривати аж до ранку.
Валерій Рудь «Братішка» – заступник командира інженерно-саперного батальйону: На себе было до 10 магазинов, гранаты и дымовые шашки. Приходилось несколько раз бегать, заряжаться и возвращаться для ведения огня.
Наповненого патронами кошика з колишнього дьюті-фрі йому вистачало на один гарячий день, або ніч. Часто автомат просто не встигав охолонути. А бронежилет швидше заважав, ніж захищав. Триматися три напружених тижні в тому пеклі рfзом із кіборгами 79-ки і правого сектору майору Валерію Рудю допомагало спілкування з Господом і, звісно ж, почуття гумору.
Валерій Рудь «Братішка» – заступник командира інженерно-саперного батальйону: Зашли в интернет, посмотрели заказ пицы, позвонили в Донецк, девушка здравствуйте, заказ пицы такой-то. Какие у вас там есть блюда. Она там начинает, а сколько вас, нам на 15 человек, а пивка, можно пивка. Нам пожалуйста еще 15 бутылок водочки, что было все хорошо. И она что-то так разлагает, оптом берете будем вам скидочку делать, туда крутим крутим, говорит куда – аэропорт пожалуйста…
Піски, Тоненьке, Луганське, Миронівка, Нижня Лозова… Підлеглі йшли за Валерієм без страху та сумнівів, хоча знали, що легкИх завдань у «Братішки» не буває. Так, його група віджала у ввічливих російських спецназівців майже новий Камаз із позивним «Добрий». Тоді підрозділ майора Рудя прикривала БМПшка.
Валерій Рудь «Братішка» – заступник командира інженерно-саперного батальйону: Обнаружил этот камаз еврик 24 тысячи пробега. Команда к бою, солдатики выполняли как родные. Пару очередей я в кабин дал, чтоб поняли, что бьют точно. Что интересно, Николай Николаич он услышал когда бой шел… он никого не ждал. И я когда бой вел, я увидел это БМП, которое летит. Оно поставило точку всему бою.
Артилерист, сапер, механік-водій Т-64, снайпер, стрілець, гранатометник… 38-річний майор Валерій Рудь каже, що командир має бути універсалом і завжди йти попереду. Кілька днів томУ наш герой вкотре повернувся з неспокійного Донбасу і скоро на погонах «Братішки» засяє друга зірка.