Шлях у вічність капітана Олександра Попова
На жаль, так склалося, що неоголошена війна забирає найкращих синів Українського народу. Один із них – передовий авіаційний навідник 40 окремого мотопіхотного батальйону капітан Олександр Попов – кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Офіцер віддав своє життя за Батьківщину при обороні Дебальцівського плацдарму, ведучи запеклі бої зі значними силами російсько-терористичних військ.
Родом офіцер з міста Тернівка, Дніпропетровської області. До тривожних подій на сході України працював на підприємстві ДТЕК “Павлоградвугілля”, куди був спрямований після закінчення університету гірничим майстром ділянки “Вентиляція та техніка безпеки”.
Спілкуючись з людьми, які разом з Олександром працювали та піднімали народне господарство, я зрозумів, що він був добрим та порядним хлопцем, професійним шахтарем та справжнім патріотом своєї Батьківщини.
– Він був цілеспрямований та грамотний хлопець, який знав, чого хоче від життя. Не дивлячись на молодість, він вже добився значного авторитету та статусу у нашому трудовому колективі. Ми запам’ятаємо його як відповідального, професіонального співробітника, доброго і чуйного товариша, – згадує Олександра начальник однієї з ділянок підприємства Юрій Муштей. – Загибель таких молодих людей як Сашко – це велика та непоправна втрата для всього суспільства.
Будучи офіцером запасу, Олександр Попов не зміг стояти осторонь жахливої біди, яка розгорталася у східних областях країни. У військкоматі, враховуючи військово-облікову спеціальність, йому запропонували посаду передового авіаційного навідника мотопіхотної роти 40 окремого мотопіхотного батальйону, відомого в народі як батальйон “Кривбас”. Сашко погодився одразу.
Після проведення бойового злагодження та відповідної підготовки підрозділ вирушив виконувати бойові завдання до зони проведення АТО. Тривалий час його батальйон разом з іншими частинами та підрозділами, задіяними в антитерористичній операції, несли службу в районі міста Дебальцеве. Це було страшне та небезпечне місце, одна з найбільш “гарячих точок” Донбасу, де випала нагода побувати й автору цих рядків.
Майже щодня ворожа артилерія гатила по українських блокпостах та опорних пунктах, не вщухали “Гради”, постійно атакувала ворожа бронетехніка, а в тилу діяли диверсанти.
Суворо дотримуючись Мінських домовленостей, українські війська не мали змоги викликати ударну авіацію. Тому Олександр Попов ніс службу на блокпостах, опорних пунктах, супроводжував колони, виконував різні завдання командування тощо.
– Він був стійкий та надійний хлопець, справжній офіцер, – розповідає сержант із 40 батальйону Микола М. – Завжди йшов попереду, а у важкий час – міг підбадьорити своїх співслужбовців. І ми всі його любили та поважали.
У той роковий січневий ранок Олександр Попов разом із бійцями свого підрозділу готувався до виїзду на передову. Однак по штабу вдарила ворожа артилерія, яка забрала життя патріота…
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого лейтенанта Олександра Попова нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) та присвоєно військове звання “капітан”.
Шанують та пам’ятають Олександра Попова і його земляки з Дніпропетровщини. Так, незабаром одна із вулиць Тернівки буде матиме ім’я відважного офіцера. А у середній школі, де навчався загиблий герой, буде встановлена меморіальна дошка.

Валентин ШЕВЧЕНКО,
військовий журналіст