КОЛИ ТЕБЕ НАЗИВАЮТЬ ТАТОМ… – Папа, папа, открой подарок! – маленький хлопчик із…
КОЛИ ТЕБЕ НАЗИВАЮТЬ ТАТОМ…
– Папа, папа, открой подарок! – маленький хлопчик із краматорського дитячого будинку притулився до кремезного полковника, прохаючи відклеїти скотч, що скріплював пакунок.
– Ну давай, посмотрим вместе, – ледь стримуючи сльозу промовив малюку спантеличений Дмитро Макаревський, який вперше бачить хлопця. Він родом звідси і такі речі бере близько до серця. Як, зрештою, і його колеги з групи координації цивільно-військового співробітництва штабу АТО…
КОЛИ ТЕБЕ НАЗИВАЮТЬ ТАТОМ…– Папа, папа, открой подарок! – маленький хлопчик із краматорського сиротинця притулився до кремезного полковника, прохаючи відклеїти скотч, що скріплював пакунок.– Ну давай, посмотрим вместе, – ледь стримуючи сльозу промовив малюку спантеличений Дмитро Макаревський, який вперше бачить хлопця. Він родом звідси і такі речі бере близько до серця. Як, зрештою, і його колеги з групи координації цивільно-військового співробітництва штабу АТО.Цього дня військові завітали у дошкільний дитячий будинок “Гайок”, де живуть бідолашні, але дуже милі дітлахи: як здорові, так і з дуже серйозними захворюваннями. Тут усього 37 вихованців, а от персоналу – удвічі більше. Воно й зрозуміло – діти особливі, відповідно й увага за кожним має бути посиленою. Частину із них сюди перевели із Слов’янська, коли там точилися бої. Тому, власне, звичайний дитбудинок де-факто став спеціалізованим, де виховуються, лікуються та проходять курс реабілітації різні діти.Коли хтось до них приходить – це справжнє свято. Діти зовсім не обділені увагою, але спілкування з навколишнім світом, новими людьми, не менш важливі. От і часто буває, що до відвідувачів звертаються, як до своїх батьків: “мама” чи “тато”. Шкода лише, що останнім часом значно поменшало випадків всиновлення малюків. Такі часи настали…Допомогу у вигляді дитячих подарунків діти отримали від однієї з християнських общин із Сполучених штатів Америки. Це спеціальні набори, розподілені для дітей різного віку та статі.– Допомога надійшла у наш регіон – Одесу, – каже представник фіскальної служби й, за сумісництвом, голова правління Центру сприяння бійцям АТО та вимушеним переселенцям “Одеса-мама” Олександр Токарчук, – але ми вирішили значну її частину направити дітям-сиротам Донецької та Луганської областей, які зараз її більше потребують. Крім того, для військових АТО ми привезли продовольство у вигляді консервації та сучасні канцелярські меблі, бо є певні проблеми із збереженням документації та облаштуванням робочих місць управлінських ланок.За діточок Олександр дуже радий. Каже, що отримав надзвичайно великий позитивний заряд енергії від побаченого і обов’язково привезе його назад – в Одесу для звершення нових добрих справ. – Дітлахи з нетерпінням чекали гостей, а дехто навіть віршики вивчив, – розповідає старший вихователь Людмила Дубровська, яка тимчасово завідує закладом. – Особливо натхненим він став для наших хлопчиків, вони дуже люблять спілкуватися із дядьками у військовій формі. Ну і, звісно, які ж діти не люблять подарунки…Одразу видно, що Людмила Михайлівна пишається як своєю роботою, так і закладом, в якому працює. І, повірте, є чим пишатися. Тут створено (неймовірні для нашого часу) шикарні умови для знедолених дітей. Назва “дєтдом” – це не про “Гайок”. Усі необхідні медичні кабінети, кімната психологічної релаксації, їдальня, спортзал, спальні, ігрові, – все зроблено настільки продумано і по-домашньому, що на серці тепло. Таке двояке відчуття, і діток шкода, і душа радіє за те, що живуть добре і опіку гарну мають.А особливою фішкою закладу є спеціальна дитяча кухня – малого розміру. Саме тут старші групи по-справжньому дорослішають, вчаться поратися по-домашньому: прибирати, готувати тощо.Дитячий будинок є дошкільним навчальним закладом і розрахований на діток віком від 3 до 7 років. Тому у розмові з вихователями координатор “Одеси-мами” Людмила Жилковська підняла цілком серйозне питання.– А що далі? – запитує вона. – Дитина із таких теплих “домашніх” умов потрапляє у жорсткі реалії сучасного інтернату. Тут можна лише розвести руки, сказавши: на все воля Божа. І, мабуть, воля кожного керівника, його активна життєва позиція. А також не треба забувати, що робити добрі справи почесна річ для кожного із нас.У свою чергу офіцери групи координації цивільно-військового співробітництва у штабі АТО пообіцяли доправити допомогу й у інші дитячі будинки, розташовані у зоні проведення Антитерористичної операції. – Наша група уже доставила дитячі подарунки у два сиротинці Краматорська – “Гайок” та “Антошка”, в останньому – більше сотні дітей, – розповідає начальник групи координації ЦВС полковник Володимир Лямзін. – Ще кілька сотень дарунків офіцери цивільно-військового співробітництва, що працюють у секторах, розвезуть по решті подібних дитячих установ в зоні АТО.… Коли офіцери та гості з Одеси прощалися з діточками та персоналом дитячого будинку було відчуття, яке важко передати словами – і ком в горлі, і мурашки по тілу. А за порогом закладу вже стояла чергова група відвідувачів. Це учні місцевого профтехучилища теж вирішили допомогти дітлахам. Одразу ж видно, роблять вони це не з примусу, що особливо приємно.Юрій Ігнат.Із зони АТО.Фото автора.