ВИ́ЛИЦЯ, і, жін. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою…
ВИ́ЛИЦЯ, і, жін. Опукла кістка черепа, що міститься між оком і верхньою щелепою. Герасим помітно схуд і постарів: глибоко запали очі, загострилися вилиці, на чолі збільшилося зморщок (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 428); На ліву вилицю лягала жовта плямка від світла (Олесь Донченко, I, 1956, 69).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 422.
#СловОпис #УкраїнськаМова #АстудіЯ #Grinchenko