Іноземні ЗМІ: позичені Україні гроші стали проблемою для Росії
Іноземні ЗМІ: позичені Україні гроші стали проблемою для Росії
- 9 вересня 2015
Image copyright
Getty
Image caption
Борг, який Росія дала Україні за часів Віктора Януковича, обернувся для неї проблемою, пише “Независимая газета”
9 вересня світова преса пише про шанси Росії повернути виданий Україні кредит, британського монарха з найтривалішим періодом правління, візові негаразди сирійців у Британії та цінність соціальних мереж для мігрантів на шляху до Європи.
Жодних гарантій
Російська “Независимая газета” пише, що Москва переоцінила шанси на повернення 3-мільярдного боргу України, і тепер ця позика стає для Росії “гострою політичною та економічною проблемою”.
“Російська влада вважала, що хитра форма займу уряду Януковича через купівлю облігацій на Ірландській біржі гарантує повернення грошей до бюджету РФ. Але сьогодні з’ясовується, що жодних гарантій насправді не існує”, – зазначає видання.
Росія може лише поскаржитися на Україну в англійському суді. “При цьому немає жодних гарантій, що лондонський суд закриє очі на реалії російсько-українських відносин і не винесе рішення на користь Києва”, – додає газета.
Крім того, МВФ може взагалі розцінити український борг як комерційний, а не суверенний, пише видання, цитуючи главу фонду Крістін Лагард. За її словами, рада директорів МВФ може визначати статус тієї чи іншої облігації.
Між тим, навіть списання п’ятої частини боргу може стати для Росії не найгіршим варіантом, на думку журналістів.
“У США є юристи та фінансисти, які вважають, що Україна може взагалі ухилитися від будь-яких виплат Росії. Про це, зокрема, пише колишня співробітниця американського Мінфіну професор Джорджтаунського університету Анна Гельперн, яка пропонує включити невиплату боргів Москві до загального списку антиросійських санкцій. Для цього буде достатньо заборонити представникам Росії звертатися до судів Великобританії для повернення українського боргу”, – пише “Независимая газета”.
“Скеля стабільності”
Газета Telegraph пише про королеву Єлизавету II, яка сьогодні офіційно стала британським монархом із найтривалішим періодом правління. Видання зазначає, що ще принцесою 21-річна Єлизавета пообіцяла, що все життя, “буде воно коротким чи довгим”, вона присвятить служінню нації.
“Коли вона промовляла ці слова, то не могла очікувати, що тягар монархії ляже на її плечі так скоро, але через більш ніж 63 роки після вступу на трон королева ні на крок не відступила від тієї обіцянки”, – наголошує Telegraph.
Газета нагадує, що Єлизавета II стала монархом у 25-річному віці, коли помер її батько Георг VI. У той день молода принцеса перебувала в Кенії. Дізнавшись сумну новину, вона повернулася до Британії та проголосила себе королевою.
Очікується, що прем’єр-міністр Девід Кемерон відзначить сьогоднішню пам’ятну дату зверненням до королеви зі словами подяки від імені нації. У Єлизаветі II він вбачає “скелю стабільності у світі постійних змін”, додає видання.
Сама ж королева відкриватиме сьогодні нову залізницю в Шотландії і публічно лише побіжно згадає про власне досягнення, пише Telegraph.
Сирійці без віз
Видання Independent пише про проблеми сирійців, які подають документи на британську візу. За даними видання, тисячам прохачів із цієї країни відмовляють у візі, побоюючись того, що люди пізніше проситимуть притулку в Сполученому Королівстві.
“Аналіз заявок на візи з усього світу показує, що кількість сирійців, які успішно отримали британську візу, зменшилась на більш ніж 40 відсотків від початку конфлікту”, – пише газета.
У 2010 році, перед початком війни, влада Британії отримала трохи більше ніж 8 тисяч запитів на візу від людей із сирійськими паспортами. Більше ніж 5,5 тисяч із них отримали візу. Між тим, минулого року таких запитів було отримано трохи більше за 7,7 тисяч, з яких візу надали лише 3,2 тисячам людей.
Опозиційний міністр із питань міграції Девід Хенсон уже розкритикував британську владу, зазначивши, що навіть родичі сирійців, які живуть у Сполученому Королівстві, отримують відмови у візі.
Мігранти інтернет-ери
Image copyright
Getty
Image caption
Мігранти в Угорщині
Газета Irish Times розповідає про те, наскільки важливими є інтернет і соціальні мережі для мігрантів, які прокладають собі шлях у заможну Європу.
Видання наводить приклад 20-річного Раміза з Афганістану. Попри те, що він далеко не найстарший член своєї групи, уміння користуватися інтернетом зробило його одним із лідерів серед мігрантів, які нещодавно намагалися перетнути кордон між Сербією та Угорщиною.
Рамізу достатньо лише кількох хвилин, аби зрозуміти, що остання група не змогла прорватися через кордон.
На своєму смартфоні він бачить повідомлення від члена цієї групи. Той передав інформацію про кількох поліцейських на одній із ділянок кордону, куди пішла група мігрантів. Уже за декілька хвилин Раміз іде перевіряти іншу ділянку, аби зрозуміти, чи є там поліцейські. Якщо так, то він повідомить про це іншій групі, щоб інші мігранти не намагалися переходити там, розповідає Irish Times.
“Так ми й подорожуємо. А як, на вашу думку, ми дійшли сюди?” – із посмішкою каже журналістам Раміз.
Видання зазначає, що саме на смартфони та соціальні мережі покладаються тисячі мігрантів на шляху, який зазвичай проходить через Туреччину, Грецію, Македонію, Сербію та Угорщину. За допомогою сучасних технологій вони намагаються уникати патрулів поліції, знаходять “надійних” перевізників і тимчасове житло.
На думку волонтерів, які працюють із мігрантами, прибульці з інших країн зазвичай знають усе про конкретне місце перед тим, як туди потрапити.
“Із соціальних мереж вони дізнаються, де під’єднатися до безкоштовного WiFi, де переночувати, поїсти, обміняти чи отримати гроші. Вони знають це краще, ніж місцеві”, – цитує газета волонтерку з Угорщини Сузанну Зохар.
Між тим, не всі мігранти мають смартфони та віртуальні життя в соцмережах, підкреслює Irish Times. Вважається, що сирійці мають найбільше грошей і можливостей при перетині кордонів на балканському напрямку, а переселенцям з Афганістану, Пакистану, Бангладеш, Еритреї та Сомалі – найскладніше. У них менше грошей і знань, які б допомогли успішно дістатися до Німеччини чи іншої омріяної країни.
Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC