Авіакатастрофа в Єгипті: Петербург у жалобі

Аліна Ціопа
для Російської служби Бі-бі-сі, Санкт-Петербург

• 1 листопада 2015

AP

Аеропорт Пулково на наступний день після авіакатастрофи A321, в якій загинули 224 людини

Біля будівлі аеропорту Пулково зростає меморіал з квітів і дитячих іграшок. Приспущені державні прапори. Телеканали змінюють сітку мовлення, виключаючи з неї розважальні програми. У храмах Петербурга у неділю проходить панахида за загиблими напередодні у страшній авіакатастрофі в Єгипті.

Найбільша російська соціальна мережа “ВКонтакте”, що базується в центрі Петербурга в Будинку Зінгера, вночі погасила різнокольорову підсвітку купола, що є однією з домінант Невського проспекту. Місто поринуло в траур. Але продовжує чекати новин.

Напередодні, щоб дізнаватися інформацію з перших вуст, родичі загиблих весь день приїжджали до аеропорту. Хтось прямував туди, ще не знаючи, що зустріти своїх близьких з поїздки до моря їм не вдасться.

Новий термінал Пулково, відкритий менше двох років тому, ще не бачив стільки сліз, стільки болю в очах людей, які відмовлялися вірити в те, що сталося.

Божевільна карусель зі сліз, квітів для коханих, які їх вже ніколи не побачать, спроб додзвонитися їм і почути, що все що відбувається – страшний сон і неправда, – так виглядав аеровокзал в ці години.

ap

AFP

“Ми ще не отримали підтвердження “Росавіації”, ми ще не можемо нічого говорити конкретно”, – наполягали представники міністерства надзвичайних ситуацій, хоча була вже година дня (літак повинен був на той момент вже годину як приземлитися).

Психологи супроводжували рідних і близьких жертв катастрофи до автобуса: він відвозив їх в готелю Crowne Plaza, що знаходиться неподалік, де розташувався оперативний штаб МНС. Туди ж рекомендували попрямувати і нам – журналістам, які висвітлювали трагедію.

Робота крізь сльози

У штабі вже кипіла робота. Нас не підпускали до родичів і фахівців, але в загальних рисах те, що відбувалося, можна було бачити через скляну стіну на першому поверсі.

Далеко не з першої спроби поговоривши з тими, хто залишав приміщення за скляними стінами, я з’ясувала, що у людей брали проби слини для ідентифікації з ДНК жертв, опитували їх і збирали побажання щодо подальших дій влади щодо похорону загиблих і допомоги їхнім сім’ям. Тут же їм пропонували гарячі напої.

AP

В готелі біля аеропорту зібрались рідні загиблих пасажирів

Власне штаб, де велася оперативна робота і проходили наради, розташувався як раз над цим холом, на другому поверсі: спочатку прохід туди навіть не суворо охоронявся, проте вже незабаром сходи перегородив ОМОН.

Коридорами снували медики і люди в погонах. У кабінеті з табличкою “Кімната відпочинку для авіа екіпажів” весь день були прочинені двері – люди в целофанових зелених халатах, судячи з усього, працювали з узятими зразками. У магазині бурштину в головному холі готелю всі столи і крісла зайняли люди в камуфляжі, на спинах яких було написано “Слідчий комітет” – вони працювали з документами.

AP

Журналісти юрмилися одразу біля бокового входу в готель в очікуванні офіційних коментарів влади та представників екстрених служб. Робота йшла хаотично: часу появи чиновників перед ЗМІ ніхто не називав, виступи затримувалися.

Першими до журналістів вийшли віце-губернатор Петербурга Ігор Албін і голова Законодавчих зборів міста В’ячеслав Макаров: вони розповіли про заходи, які вживають, і про громадянство тих, хто став жертвами цієї трагедії.

Не витримуючи напруги, деякі родичі загиблих проходили з відведеного їм фойє через натовп журналістів на вулицю, щоб покурити або, навпаки, подихати свіжим повітрям.

Соромлячись свого болю, плакали чоловіки – при зустрічі очима з іншими людьми вони відразу відводили очі. У якийсь момент прямо біля входу в голос заридала дитина.

На вулиці, трохи осторонь, мати і її доросла дочка із заплаканими обличчями стояли біля вітрини магазину з сувенірами при готелі, обнімалися і дивилися в напрямку злітно-посадкової смуги, яка розташована звідти в декількох кілометрах. Відображення літаків, які злітають, пропливали у вітрині прямо над їхніми головами.

Після прес-підходу начальника північно-західного філії центру екстреної психологічної допомоги МНС Олени Плотникової (вона повідомила, що з людьми працює 23 психолога з Петербурга, і ще шестеро направляються з Москви), ЗМІ надали приміщення для роботи. До того моменту в коридорах на підлозі то тут, то там, сиділи кореспонденти з різних країн, які боролися за кожну вільну розетку: у журналістів за день роботи почала сідати техніка.

У барі на першому поверсі було небагато людей: телевізор, який там висів, безупинно показував кадри трагедії, прямі включення то з цього ж готелю, то з аеропорту, то заяви чиновників. За винятком літньої пари туристів зі Сходу, які прогулювалися по коридору з явним нерозумінням того, що тут відбувається і чому зібралося так багато журналістів – всі постояльці немов кудись пропали.

Reuters

Приблизно о 20:00 по холу пронісся слух: опитування родичів закінчено. Люди отримали можливість випити води і перекусити – для багатьох це був перший і єдиний за день шанс це зробити. Остання за ту добу нарада завершилась о 22:30 – голови профільних відомств повідомили проміжні підсумки роботи та розповіли про них журналістам, пообіцявши продовжити розслідування. Штаб відновив роботу в неділю о 9 ранку.

Навпроти стійки реєстрації в готелі висіло табло прильотів і вильотів. Проходячи повз, я кинула на нього погляд: верхнім в таблиці прибуття значився рейс з Шарм-ель-Шейха, який щойно здійснив вдалу посадку. Серце тьохнуло. Звичайно, це був уже інший, наступний рейс з цього єгипетського міста. Але так хотілося дива…

Джерело