Краса руйнації: покинуті будівлі Східної Німеччини

17 листопада 2015
Останнє оновлення: 10:28

Фотограф Крістіан Ріхтер провів свою юність, розвідуючи покинуті будівлі у регіоні, що раніше називався Східною Німеччиною. Тепер, вже у дорослому віці, він досі повертається у ці місця й фотографує занедбані краєвиди і змарнілі інтер’єри.

Крістіан Ріхтер провів свою юність, розвідуючи покинуті будівлі у тодішній комуністичній Східній Німеччині. Подорослішавши, він продовжує робити це, проте тепер бере із собою камеру, аби закарбувати занедбані інтер’єри цих місць.

“Моє дитинство було оточене промисловими поруйнованими будівлями колишньої Німецької демократичної республіки – безліч старих споруд і електростанцій”, – розповідає фотограф.

“Мені було 14, коли упав Берлінський мур. Для нас це була величезна зміна. Люди не знали, у що все ще виллється. Це було дуже захоплююче – початок чогось нового”.

“Уперше ми відвідали Захід, загалом аби побачити, на що він схожий, і хоч багато людей переїхали туди, я залишився тут”.

“Через те, що дуже багато людей переїхали, усе почало занепадати. Саме тоді я почав навідуватися до покинутих будівель, іноді з друзями, іноді сам. Потім, значно пізніше, коли один із моїх друзів дав мені фотокамеру, я отримав нагоду задокументовувати красу цих старих місць”.

“Це дуже тихі місця, бо ніхто ніколи туди не ходить. І те, як вони руйнуються, коли природа починає брати гору, нагадує мені, що усе минуще. З’являється відчуття кінця усіх часів, такої атмосфери ви не знайдете більш ніде”.

“За останні сім чи вісім років я, напевне, відвідав близько тисячі таких будівель у Німеччині, Франції, Бельгії, Італії та Польщі. Мені доводиться бувати у багатьох місцях, аби зробити одну фотографію того, що справді мене захоплює – багато таких місць просто порожні і не особливо красиві”.

“Часто буває важко потрапити всередину – мені доводиться шукати якісь тунелі чи пролазити крізь вікна. Я долаю великі відстані, аби побачити якусь будівлю, і врешті виявляю, що вона закрита, я просто не можу потрапити всередину”.

“Іноді я можу сказати наперед, чи є всередині будівлі щось особливе, проте частіше це більше схоже на азартну гру: можливо, я щось знайду, а може й ні. У якийсь момент я можу зірвати справжній джекпот, але за цим стоїть багато роботи – дуже важко знайти таку красу”.

“Одного разу мені розповіли про стару хірургічну кімнату, думаю, я був першим, хто потрапив туди всередину за 10 чи 15 років. Вона була повна павутиння і виглядала трохи таємничо. Це було ніби повернутися назад у часі. Те, як у цю кімнату пробивалося світло, створювало неймовірну атмосферу”,

“Коли я бачу стару будівлю у такому стані, я уявляю її колишню славу. Але завжди сумно, що вона розвалюється, нею ніхто не користується. Я зберігаю такі місця в таємниці, щоб не дати вандалам зруйнувати їх – деякі люди не відчувають їхньої цінності, і коли потрапляють всередину – це не просто природа, що бере гору, це люди, які збивають перила чи малюють графіті на стінах”.

“Для мене справжня краса – знаходити ці місця. Фотографії тут не другорядні, але вони йдуть поруч із самим відкриттям. Я роблю фото, аби передати іншим людям це відчуття”.

“Я думаю, люди можуть ідентифікувати себе із тим фактом, що навіть якщо ви зараз маєте чудовий, великий будинок, у якийсь момент усе зруйнується. Навіть палаци і вілли – минущі”. Більше робіт Крістіана ви можете побачити у його Instagram – www.instagram.com/richterchristian

Джерело