Чому жінки не працюють далекобійницями?

Керолайн Бейлі, ВВС News

• 12 грудня 2015

Водій вантажівки з Пакистану Шамім Ахтар має дуже незвичну для країни професію

Це незмінно по всьому світові – жінка за кермом вантажівки мусить терпіти іронічні погляди і вислуховувати несмішні жарти. Такий вибір професії для жінок неочікуваний і часто навіть не спадає їм на думку. Але чому? Сьогодні ця професія вже не потребує грубої сили, і деякі шоферки дуже нею задоволені.

“Коли я за кермом фургона, а мене обганяє інший фургон, складається враження, що в мене три голови, бо водії озираються по три-чотири рази, ніби кажучи: “Що? Дівчина керує фургоном?!”

Це слова Наталі Тіптон – 28-річної шоферки з північно-східної Англії, але такі переживання властиві не їй одній. Вони прекрасно знайомі Еллен Воє з американської асоціації “Жінки у вантажних перевезеннях”.

“Цікаво спостерігати за реакцією людей, коли з водійського сидіння вистрибує жінка. Зазвичай у поглядах читається щось на кшталт: “Ого! Не думав, що жінки вміють керувати вантажівками. Не знав, що вони це практикують”.

Що ж до Пакистану, де є лише одна шоферка вантажівки – Шамім Ахтар, дехто з перехожих в Ісламабаді вважає її вибір професії не просто дивним, а й неправильним.

Мені казали: не може бути, щоб ти водила вантажівку, ти ж носиш спідницюДженні Тіппінг, далекобійниця

“З приводу цієї шоферки, гадаю, що така професія не для неї і взагалі не для жінок, – висловився один чоловік. – Це дуже важка й виснажлива робота. Якщо вона хоче працювати, нехай робить щось інше. А якщо вже так хоче кермувати, нехай це принаймні буде менша машина”.

У Британії лише 1,2% водіїв вантажних машин загальною масою понад 3,5 тонни – жінки, і схожа картина спостерігається в інших європейських країнах. У США цей показник трохи вищий – 5,8%, та все одно це мізерна меншість.

Хоча серед шоферів-чоловіків далеко не всі відповідають поширеному стереотипу “дебелий мачо у картатій сорочці”, робота далекобійників все одно лишається чоловічою цариною. Жінки, які наважуються туди податися, часто змушені багато чого терпіти.

“Треба бути дуже товстошкірою. Також необхідна зухвалість і навіть грубість – просто тому, що тут усе орієнтоване на чоловіків, з тебе постійно глузують”, – каже Наталі.

“Справді, жарти на твою адресу так і сиплються. Треба розуміти, що це лише жарти, це несерйозно. Просто чоловіки такі… Не можна сприймати їхні сексистські жарти на свій рахунок”.

Одного разу, пригадує Наталі, шофер-чоловік сказав: “Ти, певно, дуже незадоволена своєю машиною?”

“Чому це?” – поцікавилась я. – “Бо в ній немає кухонної раковини!” Я тільки знизала плечима: “Ха-ха. Дуже смішно”.

Дженні Тіппінг, ще одна британка, яка працює далекобійницею, перевозить вантажі ночами, часто порожніми напівзакинутими трасами, – також натерпілася такого гумору.

“Мені казали: не може бути, щоб ти водила вантажівку, ти ж носиш спідницю. Або: а ти часом не лесбійка?” – розповідає вона.

Її дратує, що такі стереотипи поширені не тільки серед чоловіків.

“Найчастіше я чую щось таке: о, я б не змогла керувати такою махиною, я навіть свою малолітражку не вмію паркувати! На мою думку, сором таке казати. Підозрюю, що ці жінки прекрасно паркують свої малолітражки”, – каже вона.

Мої колеги відповідають: “Вона нам як мама, але вона також шоферка”Шамім Ахтар, водій вантажівки, Пакистан

“Це пов’язано з уявленням, нібито у жінок погані просторові здібності. Я ж вважаю, що багато жінок легко б керували будь-якими машинами, якби не переконували себе у зворотному. Вони просто вирішують наперед, що жінки не матимуть цих здібностей або не зможуть отримати навички кермування так швидко, як чоловіки. Та це нісенітниця. Я не бачила тому жодного підтвердження на своїй роботі”.

Пакистанка Шамім, однак, каже, що за кілька місяців після отримання кваліфікації вона вже здобула повагу з боку колег-чоловіків, а коли її вантажівка ламається на дорозі, їй завжди раді допомогти.

“Дехто підходить і питає моїх колег, хто я така. Мої колеги відповідають: “Вона нам як мама, але вона також шоферка”. Люди хоч і дивуються, але раді бачити жінку за кермом”, – каже вона.

Наталі, Дженні та Шамім прийшли до своєї професії різними шляхами. Шамім має п’ятьох дітей і потребувала грошей на їхню освіту; її чоловік-садівник не заробляє достатньо, щоб оплатити навчання їм усім.

Щойно я склала іспит на водіння важких вантажівок, як пішла й купила жіночну білизну та віск для епіляціїДженні Тіппінг, далекобійниця

Спочатку вона працювала інструктором у водійській школі, потім пересіла за кермо мікроавтобуса, а цього літа склала в Ісламабаді тест на керування найбільшими вантажівками у 53 років.

Наталі стала шоферкою після року без роботи, за підтримки своєї матері, яка керує невеличкою фірмою з вантажних перевезень.

Дженні ж обрала цю роботу після отримання двох магістерських дипломів і вступу до аспірантури. Вона любить свою роботу, зокрема тому, що завжди є “час поміркувати про всяке-різне”, а також за можливість мандрувати світом – відчувати природу і “фази місяця”.

“Я вирушила ще засвітла і годину-другу їхала при денному світлі”, – розповідає вона у дорожньому монолозі, записаному спеціально для ВВС під час однієї з нічних змін.

“Їхати восени – величезне задоволення, адже лісосмуга уздовж дороги неймовірно красива. Ти прямуєш трасою і всім здається, що це дуже брутальна робота, але ти високо сидиш (бо це ж вантажівка), споглядаєш дерева, кущі, пташок, соколів, що оглядають поле, які готові кинутись униз… Люди думають, що це брудна робота, частково так і є, але водночас можна виїхати з міста і побачити природу так, як не побачиш з вікна офісу”.

“Існує хибна думка, що ця робота вимагає міцної статури, сили і навичок автомеханіка”, – каже Еллен Воє, чия організація намагається залучити до водіння вантажівок більшу кількості жінок.

Та завдяки автоматичним коробкам передач і високотехнологічним системам підвіски керування великими транспортними засобами значно полегшилось, каже вона, і більше не потребує особливих фізичних зусиль.

“Обладнання сильно змінилося. Автоматичні передачі, пневматична підвіска, усілякі технологічні штуки… Водії мають дедалі більше вихідних, щоб відпочити вдома, і не мусять розвантажувати свою машину. Треба лише доставити її до місця призначення, пересісти на іншу – і можна їхати назад”.

Утім, є один аспект роботи, що ставить жінок у невигідне і навіть небезпечне положення – далекобійники часом вимушені ночувати у своїх машинах на спеціальних паркуваннях.

Асоціація, в якій працює Еллен, радить шоферкам не паркуватися скраю парковки і не гуляти там, щоб зменшити ризик сексуальних домагань. Також вона співпрацює з виробниками систем безпеки для покращення устаткування вантажівок і встановлення протизламних сигнальних систем, які б видавали гучну сирену чи світлові сигнали при спробі зламу.

Наталі переконалась, що, коли спить у кабіні, мусить “тримати бодай одне око відритим”, тому вона відмовилась від нічних рейсів.

Вирішення цих проблем найближчим часом стане нагальною потребою, бо видається, що чоловіки не можуть задовольнити попит на цю професію. Наразі Великій Британії потрібні 45 тисяч водіїв і приблизно стільки ж – Сполученим Штатам. Ситуація погіршується, оскільки багато водіїв наближаються до пенсійного віку – 72% британських водіїв старші за 45 років.

На них часто дивляться як на слабших і не дуже придатних до роботи, але вони відстоюють свої позиції і дуже стараютьсяБренда Ворд, компанія Ward Brothers

У цій традиційно чоловічій роботі жінки почуваються по-різному.

“Щойно я склала іспит на водіння важких вантажівок, як пішла й купила жіночну білизну та віск для депіляції, – каже Дженні. – В мене є деякі звички, які, певно, здивують моїх знайомих – наприклад, я завжди роблю педикюр і підтримую форму брів. Мабуть, тому, що у мене така чоловіча робота, мені подобається дотримуватись певних стандартів жіночності”.

Шамім радить “убити в собі жінку”.

“Я більше не почуваюся жінкою. Дуже б хотіла, щоб Господь уберіг усіх жінок і вони не були б змушені заробляти гроші поза домом. Але якщо це необхідно через фінансові труднощі, їм слід забути, що вони жінки і зосередитись виключно на роботі – убити в собі жінку… Слід лише бути мужніми і сміливими”.

Дехто вважає, що жінки водять вантажівки навіть краще, ніж чоловіки.

Як переповідає Еллен, американські дослідницькі компанії виявили, що жінки менше схильні ризикувати і рідше спричиняють зіткнення на високій швидкості. Клієнти часто зауважують, додає вона, що жінки “набагато кращі у ділових стосунках, краще заповнюють папери і ставляться до обладнання”.

Наталі працює у компанії Ward Brothers (місто Мідлсбро), якою керують Бренда і Стів Ворд. Серед їхніх шоферів – 120 чоловіків і лише три жінки, але керівники кажуть, що хотіли б бачити більше жінок.

“На них часто дивляться, як на слабших і не дуже придатних до роботи, але вони відстоюють свої позиції і дуже стараються, аби довести протилежне”, – каже Бренда.

На її думку, вони нічим не слабші від чоловіків.

Це мій робочий простір – я тут начальницяНаталі Тіптон, водій вантажівки

“Схоже, вони дуже добре працюють, не створюють багато проблем і віддані своїй справі”.

У Ward Brothers жінки-водії отримують точно таку зарплату, як і чоловіки. Як у Британії, так і в США ця робота дозволяє заробляти “достатньо для прожиття”, каже Еллен після кількох тижнів навчання.

Наталі відчуває, що “живе недаремно”. Водіння подобається їй більше, ніж робота у сфері косметології чи послуг, де працює багато з її подруг, і дає відчуття свободи. Вона вважає вантажівку своїм “офісом на колесах”.

“Це мій робочий простір, – каже вона. – Я тут начальниця”.

Джерело