ХИТРУВАТИ, ую, уєш, недок.1. Виявляти хитрощі. Китаєць хитрував: удавав із себе…
ХИТРУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Виявляти хитрощі. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного, тільки захищався, не нападаючи, і все хотів опинитися близько до мене, щоб пустити в діло ножа (Юрій Яновський, II, 1958, 155); — Так поїдем до батька Палилюльки? — Правду сказати, і сам не знаю, що робити. Нюхом чую: хитрує батько; отаманує в кількох селах і вичікує, а чия зверху буде (Михайло Стельмах, II, 1962, 83); — Я багато хитрував, здобуваючи запрошення на концерт (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 163); Він заводив знайомства, менжував і хитрував, аби тільки його бійці були добре нагодовані, зразково споряджені, вдосталь постачені боєприпасами (Олесь Гончар, III, 1959, 187).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 67.
#ЗбагатиСебе #СловОпис #УкраїнськаМова #АстудіЯ #Grinchenko